Подружжя ще не є сім’єю. Становлення сім’ї відбувається з народженням дитини, яка повсякчас підкидатиме нові виклики, завдання й ситуації. Завдяки дітям ми швидше дорослішаємо, беремо на себе відповідальність і відкриваємо в собі бездонне джерело ресурсів, сили, терпіння, прийняття та любові. Тому щаслива сім’я – це щасливі діти щасливих батьків. Як наблизитися до цієї формули, ділюся власними усвідомленням:
1. Діти міцно стоять на рейках своїх батьків. Часто діти повторюють не лише батьківські сценарії, життєві ситуації, досвід стосунків, а й мамині чи татові базові емоції та почуття.
Проте це не привід звинувачувати батьків у тому, що життя не складається. Це привід пригадати, що ви виросли, і створити щасливий сценарій власного життя, щоб вашим дітям з цим сценарієм було набагато легше і радісніше.
2. Кажуть, всі травми з дитинства. Але і безліч ресурсів також з дитинства. Коли людина в стані жертви, вона цього не бачить і не відчуває. Батьки завжди нам дають скільки у них є, скільки нам достатньо, щоб вирости. Щоб побачити ресурси, потрібно взяти відповідальність за своє життя на себе.
3. Є батьки, які постійно бояться, переживають, хвилюються за своїх дітей, навіть якщо дитині вже за 30. Ці почуття стають базовими у стосунках з дітьми. З такою енергією дітям у будь-якому віці важко рухатися по життю. Всі діти потребують любові і благословення. Замість почуття тривоги привчіть себе відчувати любов і віру в дитину. З вашим благословенням і підтримкою вона з усім впорається.
4. Дитина дуже часто виправдовує слова, пророцтва, думку батьків про неї. Батьківське “підколювання” може втілитися в дитячу, а потім – дорослу, невпевненість, цінування себе тільки за перемоги й успіхи, з постійним доведенням, що вона чогось варта. Діти – продовження батьків, але не їх мрій, цілей, надій та сподівань. Якщо хочете, щоб дитина була успішною, говоріть їй успішні слова, називайте її успішною, вселяйте в неї впевненість у власних силах. Діти, здебільшого, вірять своїм батькам.
5. Найбільша помилка батьків – жити заради дітей і ростити собі підтримку в старості. Для щастя дитини її потрібно відпустити. Треба жити не заради дітей, а стати для них прикладом, як жити цікаво, зі смаком, досягати мрій і цілей. Тоді у всіх є шанси бути щасливими.
Дитина – це не ваша опора. Вона має навчитися бути опорою собі. А завдання батьків – відчувати опору в собі.
6. У сім’ях дорослі вчаться прийняттю, а діти – бути собою. Вміти приймати емоції, почуття, поведінку і помилки дитини так само важливо, як і дитині – не боятися проявлятися, не почувати себе знехтуваною або не такою, як “Маші”, “Колі”, “Тані”… Коли є “взаємовідчування”, тоді є взаєморозуміння, повага і любов в обидві сторони.
7. Всі мають бути на своїх місцях. Батьки для дитини завжди залишаються батьками, а дитина для батьків дитиною. Тому діти не повчають батьків, не беруть на себе їхню відповідальність, не стають батьками для своїх батьків. А батьки не стають “дружбанами”, не роблять з дитини “носія стакана води” і не вимагають постійної присутності чада. Лише підтримуючі і люблячі батьки, які мають власні інтереси та цілі, дорослу і відповідальну позицію у житті здатні виховати і відпустити у світ свою дитину, яка має стійкість, внутрішні опори та впевненість, що вона з усім впорається, бо в неї за спиною завжди є два янгола-охоронця.
Бути щасливими батьками – це дар любові та відповідальності. Бути щасливою дитиною – це можливість втілювати найкращі цінності свого Роду.
Будьте щасливі у своїх сім’ях, зі своїми батьками та дітьми!
Уривок з книги ВАЛЕНТИНИ БАС “Вагітна в 40. Жіночі історії дорослої мами”.
