Кохання – солодке на смак, м’яке та затишне на дотик, яке огортає ніжністю або пристрасно зриває одяг. Кохання, яке турбується, підтримує, надихає. Все інше – не кохання? Хіба може кохання робити боляче чи кидати виклики? Може і буде! Особливо, якщо воно справжнє. Таке кохання ніколи вас не зрадить, але завжди спонукатиме розвиватися і йти вперед, створюватиме умови для змін, тренуватиме волю та відкриватиме внутрішню силу. Чому? Бо кохання – це не медовий сироп, кохання – це виклики, зміни, трансформації!
Ми всі прагнемо зручної любові, стабільних стосунків і партнера, який тонко нас відчуває, робить подарунки та компліменти і такий, який ми хочемо.
Що ж відбувається насправді?
Реалії життя дуже швидко розбивають рожеві окуляри, в яких все бачилося ніжно-пухнастим, букетно-цукерковим та м’яко-покладистим. На свого судженого ми починаємо дивитися геть іншим поглядом. І велике щастя, коли у вас зір в нормі, а разом з ним – слух та інші органи чуття.
В першу чергу це важливо, щоб відчути себе, власні бажання, емоції, стани, і мати змогу їх відрізнити від почуттів, станів, цілей партнера. Великий зефірний міф, що закохані відчувають ті самі почуття з приводу людей, ситуацій, фільмів і т.д., мають одну думку на двох, є двома половинками одного цілого.
Перша провокація кохання в тому, що воно примусить вас вивчати себе. А крім того, вчитиме приймати те, що у вашого партнера може бути геть інша точка зору, бажання, вподобання. І, найголовніше, що ви обоє маєте на це повне право. Кохання провокуватиме вас бути собою, заявляти про бажання і небажання, конфліктувати та відстоювати своє важливе. Для чого? Для того, щоб бути щасливою!
Кохання доведе, що дві дорослі відповідальні людини можуть не погоджуватися один з одним, але продовжують кохати і поважати. Прийняти, що партнер може вас підтримати, а може цього не захотіти робити. І це також не означає, що він вас не любить. Це означає, що це не його відповідальність, а – ваша. Саме в таких ситуаціях ви знайдете власну силу і ресурси. Саме цю ситуацію ви будете згадувати з великою гордістю. Саме так ви відчуваєте самоцінність. Саме завдяки цьому з’являється «Мені можна і я можу!». Саме ця провокація коханого дозволить вам подорослішати і отримати міцні опори всередині себе. І в той момент, коли ви зберете своє впевнене Я, зрозумієте, що весь цей час ваш партнер був поряд.
Найкращий провокатор – жінка, яка хоче
Не чекайте, що чоловік стане ініціатором змін. Зміни – це про жінку. Саме вона постійно чогось хоче. Це їй потрібен ремонт, ще одне плаття, нові туфлі, косметолог і вечеря у ресторані. Це вона заводить розмови про нове авто, просторий будинок, комфортні подорожі. Але це зовсім не означає, що партнер відразу почне втілювати жіночі хочу. Він буде боротися за свою стабільність, знайомих мамонтів і печеру. Але ви не зупиняйтеся: продовжуйте кохати і провокувати. Бажання та мрії, які створює жінка в просторі сім’ї, дають енергію чоловікові на розвиток та здобутки. Чоловік пишається собою за власні досягнення. Тому віддано і ніжно кохатиме жінку, яка мотивує його на подвиги. Натомість, якщо жінка нічого не хоче, то вона лишає енергії і чоловіка, і сім’ю . З огляду на це, сміливо змінюйтеся сама і створюйте зміни у спільному просторі.
Якщо раптом вам здалося, що кохання – це поле битви, то ви помиляєтеся. Кохання – це простір розвитку і росту. А успішно розвиватися і рости можна лише у безпечному місці і з тією людиною, якій довіряєш. Тому якщо ви боретеся із партнером, то ви йому щось доводите і це зовсім не про провокаційний розвиток кохання.
Не вірте, що кохання – це певна константа. Ні, і ще раз ні. Кохання – це динаміка. Ми живемо, змінюємося, отримуємо новий досвід і наше кохання теж зазнає змін. Воно в певні періоди може бути високо-інтенсивним, як пульс бігуна, в інші – низьким, як тиск гіпотоніка. Може бути ніжним і затишним, а може бути пристрасним і гарячим. Може бути прісним, як вода з під крану, а може – вишуканим, як дороге вино. Головне, що варто залишити константою – це почуття до вашого партнера. Ті почуття, які ви обоє називаєте коханням і знаєте, що насправді це значить для кожного з вас.
Провокація за правилами
Наостанок ділюся важливими правилами провокацій у стосунках, яких важливо дотримуватися, щоб стосунки не перетворилися на війну та знущання. Адже кохання – провокація – це коли цікаво, азартно і, зрештою, стає вашою силою.
- Провокація – це виклик. Виклик, котрий людина не наважується собі кинути. Цей виклик варто робити з вірою та повагою. Провокація – це не насмішки, порівняння, знецінення. Це коли ви змушені взяти на себе відповідальність за свої мрії, цілі, бажання. І, хочу вам сказати, це дуже класне почуття, коли саме від вас залежить втілення власних ідей.
- Провокація показує, якими ви є насправді. Коли ми довго не дозволяємо собі відверто проявлятися у стосунках, то партнер завжди провокує на цю справжність. І одного разу ви таки не витримаєте і розкриєтеся у всій красі. З цього моменту вам доведеться вчитися проявляти себе і пізнавати себе. Найкращим результатом такої провокації стане розуміння, що вас справжню кохають ще більше.
- Провокація – це дія, слова, реакції в певному моменті, який рано чи пізно завершується. Провокація – це не стиль життя. Вам не потрібно постійно жити у викликах. Пам’ятайте, отруту від ліків відрізняє доза.
- Провокація мотивує діяти, змінюватися, шукати відповіді. Провокація від коханої людини не має викликати почуття безвиході, відчаю, неповноцінності. Коханий провокатор ініціює прояв вашого характеру, сили, амбіцій та сміливості досягати й отримувати те, що ви хочете.
- Провокація не залишає на самоті. Незалежно від того, хто із партнерів виступає провокатором, інший відчуває, що у нього є підтримка і його люблять. Звичайно, це не той комфорт, до якого ми звикли. Це – незручні питання, незвичні реакції, суцільний дискомфорт, з якого потрібно шукати вихід. Але згодом приходить розуміння, що саме так було найефективніше.
Не бійтеся провокацій у коханні. Вони, насправді, сприяють зміцненню стосунків, розвивають вас як особистість, відкривають нові можливості, допомагають краще пізнати себе і партнера. Приймайте провокації і провокуйте самі!
Автор ВАЛЕНТИНА БАС, шеф-редактор журналу “Навколо Woman”, психолог
