Весна входить у свої права, і тіло та душа все більше відчувають її поступ. Повітря ніби наповнене п’янкими феромонами свіжості, новизни і солодкого передчуття. Хочеться виходити за рамки і бешкетувати. Для душі, але без наслідків. Сьогодні про еротику. Адже саме слово стало найбільш привабливим для мене, позаяк усі інші слова на тлі весняних феромонів видаються прісними та тьмяними.
ЕРОТИКА ЯК МИСТЕЦТВО
На Inverium Platform знайшла ось таке тлумачення:
Еротика – це художнє відображення чуттєвих переживань людини в мистецтві.
Якщо брати ширше і вийти за рамки суто мистецькі, то еротика – це чуттєві переживання людини у її приватній сфері. І тут починається цілий набір різноманітних почуттів-рефлексій-установок. У кожного свій стосовно цього явища.
Прикладом усвідомленого прийняття еротики, як складової людського існування, для мене є японці. Скажу відразу – все, що стосується тіла і тілесності не є табуйованим у їхньому суспільстві. Чого лише вартують спільні чоловічі та жіночі спа-салони – онсени, «готелі любові» для закоханих та інші тілесно орієнтовані «місця сили» нації.
У них я вчилася розрізняти нюанси, пов’язані з тілесністю і чуттєвістю. Як любителька читати, почала з японської класики. Там знайшла багато красивих описів того, що відчуває жінка, коли дивиться на чоловіка, або навпаки. За якими ознаками відбувається пресловута «хімія», на яку раптом реагує єство, і з якої може народитися красивий тимчасовий хайку або ж вишуканий довготривалий роман?
«А ось чоловік, який повертається в ранковому тумані після зустрічі з коханою…його одяг змочений росою, а тому шовк став важким і звисає донизу. Волосся у нього розтріпане після любовних забав…він поспішає якомога швидше написати коханій листа, доки не зникла роса з квітів…І раптом бачить відчинене вікно, підходить ближче і думає, що так само, як і він, звідси тільки що пішов чоловік і так само повертається до себе додому, змочений ранковою росою. …Зрештою дама помічає чоловіка, однак ховає обличчя за віялом, не хоче показувати себе сонну.
– Відпочиваєте після розставання? – запитує чоловік, перегнувшись через нижню перегородку.
– Ні, сумую за тим, хто пішов раніше, ніж висохла роса, – відповідає жінка.
Тут чоловік нахиляється нижче і намагається дістати своїм віялом віяла жінки. Та лякається і ховається в глибині кімнати…Ще за мить до цього чоловік думав, як встигнути написати листа своїй коханій і йому стає совісно. …Він покидає спальню дами і думає про те, що і з його коханою могло трапитися те ж саме, що і з цією дамою.» (Записки у ізголів’ї/Сей-шьонагон: пер.Н.Д.Бортнік. – Харків: Фоліо, 2014. С.55).
Один уривок. А скільки відчуттів. Скільки натяків на те, що відбувалося вночі між незнайомими чужими коханцями. Кожен може скласти власну картину. Опис чоловіка зі скуйовдженим волоссям і мокрим від роси одягом. Сцена спальні незнайомої жінки. Легкий, мимовільний флірт з тією, яка щойно мала втіху з іншим. А ще – гра віялами, втеча дами і сором чоловіка, який той раптово відчуває у зв’язку з неочікуваним бажанням від споглядання чужої коханої та чужого розібраного ліжка. Немає прямих описів, але скільки еротизму в усьому. Одяг, волосся, віяло, гра, втеча, сором – напівнатяки, які пробуджують чуттєвість і дають необмежений простір уяві.
НАТЯК НА ТІЛО – ПАЛКІШИЙ ЗА САМЕ ТІЛО
Чуттєві обіцянки через прямий погляд чоловіка і, напівсхований за віялом, погляд дами. Через, ніби випадкові, дотики руками. Через легку посмішку, що манить і обіцяє. Напівзатемнена спальня з описанням дами, яка сидить біля натягнутих простирадл і чекає коханого. А потім словесні картини уже зім’ятого ліжка, коли він пішов.
Високе підібране волосся привідкриває білосніжний трикутник тіла, який ховається за комірцем вишуканого кімоно. Це споглядання частинки тілесності коханої, яке зводить з розуму кавалера надзвичайною білизнОю та шовковистістю шкіри.
Натяк, обіцянка, пробуджені фантазії, завуальована відвертість, очікування втіхи – все це еротичні складові, які почасти переживаються коханцями набагато потужніше, ніж власне втіха. Якщо вірити Пауло Коельо, звичайний середньостатистичний статевий акт триває одинадцять хвилин. Еротичні забави можуть тривати і тривати. Під забавами я розумію всю ту невидиму чужому оку гру, натяки, флірт, які можуть розпізнати лише двоє. Двоє, які з невідомих причин відчули взаємний первородний потяг, однак, обумовлені правилами, стримують його до пори до часу.
ДОВШЕ, НІЖ 11 ХВИЛИН
Ось цей проміжок «між» – між першим прямим поглядом, який манить, обіцяє, тривожить і зім’ятим після втіхи ліжком – це і є найбільш чуттєві людські прив’язки. Саме тоді відбувається найголовніше дійство між тими, хто наважується вступити у цю гру. І хоча фінал зазвичай відомий, однак сама п’єса розігрується коханцями за власним сценарієм. Наскільки довго вона триватиме, залежить від пробудженої чуттєвості, необмеженості фантазії та внутрішньої свободи партнерів, розбурханих еротичними переживаннями. Звичайно, якщо метою є пролонговане задоволення, а не обмежені середньостатистичні одинадцять хвилин.
АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, авторка гри «Мій ІКІГАЙ», засновниця альтернативного шкільного проекту, письменниця.
