ПІДКОРЮВАЧІ ВЕРШИН

Вершини успіху та нових досягнень іноді здаються нам недоступними і прихованими десь за хмарами. Та чи насправді це так? Ми не знаємо, що нам під силу, доки не спробуємо підкорити наші уявні вершини.

Ви помічали, як по-різному ми йдемо до своїх мрій?  Мені подобається гора як метафора розвитку. В різних людей будуть різні стратегії, як підкорити гору, як дійти до вершини. Професійні гори, гори наших мрій ми теж підкорюємо по-різному. 

Уявіть, що ви сидите під прекрасним зеленим деревом, поруч вас проходить стежина на могутню високу гору. Ви бачите, хто і як піднімається, кому вдається подолати перешкоди, а хто повертається, не досягнувши успіху. Придивіться, як вони поводяться, ці сміливці, що прагнуть піднятися на гору.

Ось йде підкорювати свою вершину хтось дуже впертий, сміливий та дещо самовпевнений. Він ніби змагається з горою. Він прагне взяти гору приступом, одразу піднятись на максимальну висоту, йде сам. Навіть, якщо в команді, то не довіряє нікому, і все перевіряє безліч разів. Сенс життя для нього підкорювати гори. Що ж, це його вибір. Іноді йому вдається вибороти перемогу у гори. Іноді ні, і він, зазвичай, складно переживає розчарування. Це Міс або Містер Вперті Сміливці. Хтось азартний та хитрий, як хоробрий кравчик з казки братів Грімм. Він подолав одним махом аж цілих сім мух і потім всім розповідав, що може перемогти один сімох ворогів. Про те, що це були лиш малесенькі мухи, він не уточнював. Його хитрість вкупі з самовпевненістю допомогли йому впоратися з різними складними та небезпечними ситуаціями. Але в реальному житті така стратегія може призвести до поразки.


А десь поблизу гори ходить колами Міс Сумніви.  Гора дуже манить. Але там так високо і невідомо, що чекає на шляху до омріяних висот. А якщо було зроблено кілька кроків, та щось пішло не так спіткнулася, подряпалася трояндовим кущем, то тепер майже неможливо наважитись на ще одну спробу. Вона схожа на величавого лебедя з казки про гидке каченя, який довго жив усамітнено та в страху, тому що вважав себе потворою. Проте, все ж терпець увірвався, і він ризикнув показатись на очі чарівним птахам. І, о диво, виявилось, що й він такий самий прекрасний птах. Так і ми, іноді обираємо боятись та сумніватись, проживаючи подумки знову і знову одну й ту саму невдачу. Або обираємо лише мріяти. Адже мріяти приємніше, ніж долати перешкоди. Це ні добре, ні погано це власний вибір, який варто усвідомити. Не жалітися на життя, ніби хтось тримає за руку і не дає піднятися хоча б на 20-30 кроків вгору. Але і не корити себе за сумніви та страхи. 

Психологи не дають порад, не змушують. Вони допомагають знайти відповіді у самому собі. Але, якби я проходила повз, і побачила біля Гори Розвитку таку собі Міс Сумніви, то б лагідно прошепотіла: “Моя люба, або наважся підкорити гору, попроси допомогу, зроби перший крок або прийми свій вибір і насолоджуйся життям тут, серед зелених полів, милуйся горою звідси, ні про що не шкодуючи”.

Іноді тут можна побачити Командного Гравця. Він йде підкорювати гору і життя з партнером, або з командою. Це нагадує мені казку про Кота у чоботях. Щоб його господар одружився з прекрасною дівчиною та зажив щасливо, він вдався до хитрощів: вмовляв усіх працівників, мельників, женців говорити гостям та батькам нареченої, що всі ці володіння власність його хазяїна. Ось так, через просування інтересів іншого, влаштовував і своє життя. Командний гравець береться просувати вгору друга, бізнес-партнера або власну команду. Це такий тип людей, які для близьких або команди здатні зробити неймовірне, чого ніколи не наважуються зробити особисто для себе. Командний успіх приносить їм задоволення та прогрес. Головне, щоб ця стратегія подобалася, і сам гравець розумів навіщо він це робить. 

Є ще ті, хто знайшов баланс. Я назвала їх Камені Балансу. Ці герої можуть бути не дуже яскравими в казках і в житті, але вони розумні, надійні та виважені. Наприклад, Наф-Наф з казки про трьох поросят та хижого вовка. Він вчасно зрозумів, що скоро зима, і заздалегідь побудував міцний теплий дім. Неквапливо, без зайвих емоцій та драм, без лінощів і сумнівів. В нього був план, і він його втілив у життя. Самостійно та у своєму темпі. Такі підкорювачі гори пильно вивчають маршрут. Вони знають про різні стратегії підйому в гори: можуть йти в команді або самостійно. Але головне вони довіряють собі і знають свій темп. Іноді піднімаються швидше, іноді повільніше. Вони можуть зупинитися посеред гори, сумніватися чи продовжувати шлях, навіть скотитися на кілька метрів вниз, отримавши кілька подряпин суворого досвіду. Проте вони не борються з горою і не бояться її. Вивчають, досліджують, мандрують. Мандрують вгору,  до сонця, до хмар, до тих ввершин, де мало хто бував. Приймають гору, виклики, можливості, успіхи і невдачі. Бо все це досвід. А розвиток, як і щастя, не якась цяточка на карті. Це живий процес, це шлях.

Я не знаю стовідсоткових секретів підкорення гірських вершин, але, впевнена, що найкращий вибір дозволити собі просто мандрувати. Це додасть справжнього життя, яскравого насиченого смаку та екзотичні кольори у ваше сьогодення. Щасливих мандрів!

Автор: ВІКТОРІЯ КУЗЬМІНА, психолог, казкотерапевт, письменниця  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *