ЗВИЧКА: ВЕЛИКА СИЛА ЩОДЕННИХ ДІЙ

Звичка може привести до успіху, а може до руйнування. Ми стаємо заручниками своїх звичок, навіть не помічаючи цього. Добре, якщо напрацьована звичка служить вам, а не ви їй. Тому, якщо хочете гарного життя  – формуйте гарні звички.

Посіяти звичку

Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми з учнями проходили тему Середньовічного Китаю, яка багата на вчення Конфуція. Діти отримали завдання – вибрати вислів Учителя, який сподобався найбільше і аргументувати, чому саме. Один з учнів вибрав відомий вислів: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку –  пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». У нас розгорнулася довга дискусія про смисл цього висловлювання. Дійшли висновку, що у житті все дуже пов’язано. Все, що відбувається з нами сьогодні – матиме наслідки завтра. Тому так важливо робити щоденний вибір на користь того, що розвиває, рухає, наповнює добром. Зрештою, зміцнює духовно і фізично. 

– Пані Тетяно, а як ви для себе це розумієте? – запитали вони мене наприкінці. 

Мені близький цей вислів та ідея, що людина сама може вирішувати, якою їй бути у цьому житті. Як людина, яка від народження не була наділена характером системності та організованості, я до пори до часу легковажила такими речами, як самодисципліна та самовиховання. «Хочеться», – головний жіночий аргумент, – почула якось від одного свого знайомого. Відкинувши гендерний підтекст висловлювання, бо знаю багато чоловіків, які також керуються лише цим словом у своїх вчинках, подумала, що і сама до якось часу керувалася лише цим аргументом. Він потужний мотиватор рухатися вперед і створювати таке життя, яким хочеш жити. Однак на моїй пам’яті практично не було людей, у яких би на сто відсотків спрацьовувало лише одне бажання. Більше того, бажання – це така цікава категорія, яка дуже вразлива до зовнішніх обставин і може трансформуватися в інші бажання, або ж взагалі кудись зникати. Під впливом таких чинників, як демотивація, втома, зміна орієнтирів та банальної відсутності часу. 

Маленька практика, щоб змінити життя

Для мене питання вироблення звички гостро постало, коли народився мій старший син. Поява у сім’ї новонародженого призвела до необхідності змінити спосіб життя, але щоб було добре і мамі, і малюку. 

Дивним чином в той складний фізично момент, коли час став просто невловимою та найбільш бажаною категорією, мені допомогли мої щоденники. Я вела їх до того часу несистемно, не постійно, керуючись такими поняттями як «натхнення» та «бажання». Тоді я ще була далека від своїх нинішніх духовних практик і не могла знати, що якщо ти чогось хочеш, то потрібно це «створювати». 

Хочеш бути здоровим – створюй здоров’я: роби зарядку, харчуйся якісно та збалансовано, танцюй, займайся йогою або футболом, роби масаж. 


Якщо хочеш більше грошей, ділися тим, що у тебе є з тими, хто не може про себе подбати сам, або ж наразі знаходиться у великій скруті. 

Якщо хочеш особистого щастя – радій щастю інших та допомагай іншим бути щасливими. 

Якщо хочеш більше часу, як у моєму випадку, почни робити щось системно, вчасно та організовано. 

Ключове слово для всіх бажань і їхнього здійснення – системність. 

Я стала вести щоденник. Писала його від руки зазвичай зранку. На початку було важко. Однак моя мотивація тоді була навіть не стільки отримати час, а залишити у пам’яті, як ріс малюк. Тому я записувала приріст малюка, кількість годувань, якісь інші ознаки постійних змін моєї дитини.  Я була тверда у своєму намірі робити це щодня.

За якийсь час помітила, що мої ранкові записи дивним чином організовують мій день. Я стала більш зібраною, спланованою, сконцентрованою на важливому. Проаналізувавши, зрозуміла, що несвідомо прописувала зранку свої майбутні щоденні події, і вони дивним чином укладалися в один день. Стала пробувати планувати більше, і теж вкладалася. 

Маленька щоденна практика, якій присвячувала до тридцяти хвилин свого часу, призвела до зміни не просто одного окремого дня, а змінила реальність, в якій я була мамою, котра все встигає. А найголовніше – не втомлюється від тих щоденних задач, які мала виконувати. 

Організація часу через ранкові щоденники дала мені набагато більше, ніж організований тайм-менеджмент. Ця маленька звичка привела мене у стан усвідомленого задоволення власним життям і материнством як однієї з його сторін. 

Минув час. Зараз у мене в арсеналі кілька щоденних маленьких звичок, які допомагають жити повним життям. Це щоденна йога, мінімум десять хвилин, денна норма води, щоденна медитація та молитва. Ще є норма щоденних кроків і обіймів з дітьми перед сном. 

У контексті цілого дня – це дуже незначний час. Його можна вмістити максимум у дві години. З двадцяти чотирьох. Але це дає можливість відчути добу не в контексті часового розділення, а власних можливостей та добрих справ, на які маю натхнення завдяки моїм маленьким звичкам. 

Тож маленька звичка насправді має магічну силу. Створювати вас іншими. Такими, котрі мають силу створювати-сплітати власну долю. Хоча найважче, як і у кожній справі, це почати. І продовжувати робити системно, хоча б якийсь час. Спробуйте перевірити, зараз якраз добра пора весняного пробудження та підвищеної мотивації. Кажуть, звичка формується за двадцять один день, перевіримо?

АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, авторка гри «Мій ІКІГАЙ», засновниця альтернативного шкільного проекту, письменниця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *