Все своє життя я займаюсь улюбленою справою. І не одною, а найрізноманітнішими. Це те, чим я можу займатись безкінечно. З радістю і посмішкою на вустах. Без цієї реалізації мені, ніби нема чим дихати, нема крил за спиною і втрачаються всілякі сенси. Для мене улюблена справа завжди про пристрасть, цінності та безумовну любов і не завжди про гроші.
В дитинстві моєю улюбленою справою було грати в Барбі. Для мене це були не дитячі забавки, а справжні театральні постановки. Мої Барбі не чаювали, як у більшості дівчаток, вони жили життям, сповненим інтриг, кохання, зустрічей і розставань. Я весь час генерувала нові ідеї і повороти сюжету. Окрім цього шила їм гарний і вишуканий одяг: костюми для геловінських вечірок, спідню білизну, панчохи і ще безліч всього. Це була моя майстерня, де я творила всіма доступними мені засобами. І саме ця гра зараз втілюється у написання коротких оповідань про любов.
Улюблена справа зі смаком провини та сумнівів
Заняття улюбленою справою – це те, що допомагає мені реалізувати власні таланти, бачення і виразити себе. Кожен день, коли мені вдалось присвятити час тому, що я люблю, найщасливіший день у моєму житті. Але, буду відвертою, крім задоволення, яке я отримувала від творчості, я ще й мала справу з почуттям провини.
12 років тому я закохалась в полімерну глину. В моїй голові весь час народжувались нові ідеї, руки чухались в передчутті їх реалізації. На той час я була найманим працівником, і займалася ліпкою після роботи. В такі моменти відчувала, ніби кидаю коханого напризволяще. Але, коли щиро зізналась, що мені хочеться і життєво важливо виділяти час на нове захоплення, ми змогли домовитися, щоб усім було добре.
Зараз почуття провини мене не з’їдає, а мій чоловік розуміє і підтримує мене.
Крім провини, довелося подолати сумнів – чи не гаю я час. Могла б щось корисне робити, наприклад, рівень англійської підвищити чи пройти якийсь курс, або, зрештою, закінчити генеральне прибирання. Це здається важливішим від малювання або письменства. Але, якщо робиш лише корисне, то не отримуєш радість, легкість і наповнення.
На мою думку, найголовніше дозволити собі улюблену справу і не думати чи це назавжди, чи принесе це достойні гроші, чи матиме якусь користь. Просто із задоволенням робити, те що любиш, що хочеш і вмієш. Від чого за спиною виростають крила і дихається на повні груди.
Як знайти справу по серцю і до душі
Чи має це бути призначення? Чи варто шукати те, в чому найбільше обдарована і талановита? Чи зможеш таким чином допомогти світу і іншим? Варіантів безліч. Способів знайти таку справу багато. Я пропоную кілька, перевірених на собі.
1. Випишіть все, що любили робити в дитинстві
Все, що треба – аркуш паперу і ручка. І пишіть все, що коли-небудь подобалось робити в дитинстві, не думаючи одразу, як це застосувати у дорослому житті.
Читати книжки, розповідати на ніч казки різними голосами, малювати, шити, конструювати будиночки з коробок з-під взуття. Будь-яка навіть незначуща справа може виявитись підказкою. Мені було 3 роки, коли батько записував на касету мої розповіді про старі іграшки та їх нелегку долю. Смішні і наївні. Але я ставилася до них напрочуд серйозно. Потім були ляльки Барбі з історіями про кохання. Крім того, я любила малювати, писати листи і вести щоденники. Обожнювала ділитись тим, що відбувається в моєму житті і всередині мене.
Тому варто виписати все і знайти підказки від маленької себе дорослій собі. Та дівчинка дуже багато знає. Варто її спитати.
2. Озирніться навкруги
Всесвіт весь час з нами розмовляє і завжди подає нам знаки. Створює умови, щоб проявились ті чи інші таланти. 5 років тому я з чоловіком переїхали в Польщу, і мені знову довелося шукати себе. Не маючи друзів і не знаючи мови, я була надана собі цілими днями.
Поки чоловік був на роботі, я брала старий фотоапарат, йшла гуляти вздовж берега моря і фотографувала. До цього я робила це лише в подорожах. І, звичайно, я і подумати не могла, що це заняття стане важливою частиною мого життя, а через 3 роки, в новій для мене країні, відбудеться моя перша виставка фотографій, зроблених в найрізноманітніших куточках світу.
Чи могла я подумати, що випадково побачений у фейсбуці допис про безкоштовний письменницький марафон «Легкий липень», змінить моє життя? Саме він став рушійної силою до відкриття нового таланту – писати.
Тому варто озирнутись і подивитись навколо себе. Що підказує життя? Які знаки можна побачити?
3. Спробуйте і подосліджуйте
Треба уважно дослідити свої інтереси, навички, уподобання. І виявивши їх, спробувати, чи дійсно цього хочеться? Чи це просто данина моді, або чужа мрія чи мета. Відчуваєте інтерес до малювання і любили це в дитинстві – спробуйте зараз. Не варто одразу купувати дорогий мольберт і набір фарб. Варто пошукати способи це заняття продегустувати. Можна піти на майстер-клас, почитати статті, подивитись відео. І хоча б потримати пензля в руках.
Я думала, що хочу займатись ілюстраціями в графічних програмах. Уявляла, які круті обкладинки для книжок роблю. Мені пощастило, і я потрапила на безкоштовний курс, де зрозуміла – ні, не хочу. Принаймні, не сьогодні. І це просто чудово отримати відповідь на своє питання, навіть якщо це «ні». Я радію, що спробувала і зрозуміла, що попри тренди, можливість заробляти великі гроші і так далі, не готова це роботи. Тому варто, як колись у дитинстві, пограти в те, чим, як вам здається, ви б хотіли займатись. Без цього не зрозуміти: так чи ні.
4. Шукайте свій інтерес
Інтерес – це моя рушійна сила. Цікавість, чи вдасться, чи зможу, а що тут для мене, а як я це зроблю, веде мене вперед. Якщо цього немає, я не гаю час. Але щоб це зрозуміти треба скористатись пунктом 3. Він швидко виявить, де спражній інтерес, а де примарні уявлення, як це має бути.
Проте маю зауважити: цікаво не означає легко. Коли я почала вивчати трикутник експозиції і глибину кадру в фотографії, робила купу помилок. Зіпсувала сотні світлин з одного з найкрасивіших озер в світі, бо виставила не ті налаштування. Проте мій інтерес спонукав мене продовжувати, розібратися, зрозуміти і, зрештою, отримати той результат, якого я прагнула. Якщо інтерес є, то ви будете рухатися вперед.
5. Шукайте свою любов
Все як в стосунках. Спочатку є інтерес, а потім він перероджується в кохання. Цікаво спробувати раз, два, три, може десять. Якщо інтерес зберігається, і з’являється теплота, ніжність, любов, то це воно. Якщо кожен день без примусу, відрази і роздратування пишеш, малюєш, фотографуєш, не знаючи, що з цим всім буде далі. Просто робиш, бо не можеш не робити. Не завжди легко. З розчаруванням, образами та втомою. Як в стосунках – все є. Але готова починати знову, готова пробачати і вибачатись, і знову писати, шити чи конструювати будиночки з картону. Бо це і є любов.
І тоді не потрібно чекати відпустку, подорож, свято чи новий рік, щоб здійснилося бажання. Адже все, що любиш, є у житті. А з ним і щастя, і радість, і натхнення на нові звершення.
АВТОР: Марія Каменська, художниця, фотограф, письменниця
