Бути затиснутим між власними дітьми та батьками. Допомагати й вирішувати проблеми одних та других. Докладати зусиль, щоб бути одночасно хорошим батьком та вдячною дитиною. Поміж цим встигати реалізовуватися та давати раду собі. Непроста задачка, чи не так? Але саме її вирішує сендвіч-покоління.
В 1981 році термін “sandwich-покоління” вперше запропонувала соціальний співробітник Дороті Міллер. В своїй науковій роботі вона описала представників “покоління сендвіч”. Це люди у віці 45 – 60 років, які змушені одночасно піклуватися про своїх дітей, та про літніх батьків. Дороті Міллер писала в першу чергу про жінок, які, наче, як в сендвічі, затиснуті між підростаючими дітьми та старіючими батьками. Адже кожне покоління потребує турботи та уваги.
Проблеми та труднощі сендвіч-покоління
Представники сендвіч-покоління відчувають себе, як на розриві. Всупереч надії, що ось-ось з’явиться час на себе, відбувається все навпаки. Потік справ нескінченною лавиною навалюється. З одного боку – ще не самостійні діти, які потребують уваги, підтримки, любові, вирішення їхніх питань. З іншого боку – батьки, які вже не можуть впоратися з деякими труднощами, і які поводяться, як діти. З третього боку – власне життя, якому приділяється час за залишковим принципом, і на яке вже не вистачає ні сил, ні ресурсів. З четвертого боку – ніхто не відміняв роботу, домашні обов’язки (прибирання, прання, приготування їжі), житлові та організаційні питання й інше.
Труднощі, з якими стикаються сендвіч-покоління, багаторівневі та складні:
- Постійний стрес, фонова тривога.
- Емоційне та фізичне вигорання, апатія, як наслідки почуття провини та стресу, виснажливої рутини та поганого сну.
- Людина не справляється з балансом ролей.
- Соціальні норми та переконання: “А що скажуть люди”, “Нічого сміття з хати виносити” тощо.
- Відсутність належної підтримки державних органів. У нас в країні немає достатньої кількості доступних сервісів, які допомагають доглядати за людьми похилого віку. Або вони надто дорогі, або вони низької якості.
У суспільстві вважається нормальним розраховувати у старшому віці на турботу та підтримку дітей, родичів, оскільки це їхній сімейний та моральний обов’язок. Щоправда, мало хто замислюється, а як цьому поколінню справитися з такою важкою ношею і фоновим почуттям провини, особливо у жінок:
- Погано стараюсь, раз не встигаю про всіх подбати.
- Іду на роботу – діти сплять, приходжу – встигаю перевірити уроки, а ось на неспішні розмови зовсім немає часу. Що ж я за матір?
- Це ж мої батьки. Як же я про себе дбатиму, якщо їм погано.
Під таким натиском почуття провини, обов’язку та стресу, нестачі вільного часу рано чи пізно люди перестають належати собі. Відмовляються від кар’єри, щоб справитися з тягарем обов’язків. Але це не допомагає, оскільки проблеми продовжують навалюватись як снігова куля. Здоров’я руйнується. Виникають конфлікти у сім’ях. зрештою настає вигорання.
Що допоможе впоратись сендвіч-поколінню з вигоранням
- Подбайте про себе. Турбота про себе – це не розкіш, а життєво важлива необхідність. Приділіть достатньо часу відновленню ресурсу. Виділіть хоча б пів години в день, які будуть належать тільки вам. Попередьте про це рідних і попросіть їх не турбувати вас. Завчасно подумайте, що ви будете робити в цей час. Виберіть заняття, які будуть приносити вам радість та задоволення.
- Забезпечте собі необхідне. Важливо, щоб ваші базові потреби були задоволені. По можливості не ігноруйте сном, регулярно пийте та їжте. Відвідуйте лікаря, особливо, коли вас щось турбує.
- Виходьте з дому. Змінюйте обстановку наскільки у вас є можливість та час. Відвідуйте театр, сходіть на екскурсію, або хоча б на прогулянку в парк.
- Делегуйте. Частину турбот перекладіть на інших членів сім’ї та найміть помічників по дому. Сендвіч-покоління настільки звикають доглядати, дбати, втішати, що починають сприймати це як виключно свій обов’язок.
- Слідкуйте за своїм емоційним станом. Не ігноруйте ознаки емоційного вигоряння: тривога, підвищена дратівливість, апатія, безсоння, головний біль. Зверніться за професійною допомогою до лікаря, психолога.
На завершення нагадаю, що немає чарівної пігулки від труднощів, з якими стикається сендвіч-покоління. У такі моменти приходить на допомогу життєва мудрість. Уявіть, що кожного ранку вам виділяється 100% енергії та ресурсу. І тепер подумайте: скільки ви хочете віддати собі, скільки дітям, а скільки батькам? Річка життя тече вперед. Ми беремо від батьків те, що вони нам дали. Наше завдання нести вперед ці дари нашим дітям. Якщо річка розвернеться і підживлюватиме те, звідки прийшла на 100%, то не залишиться сил ні для себе, ні для майбутнього покоління.
Вибір за вами, шукайте ваш особистий розподіл ресурсів. Допомогти іншим можна тільки тоді, коли допомогли собі.
Автор: НАТАЛІЯ СОЛЯНІКОВА, бізнес-тренер, психолог, травмотерапевт.