Щоденно ми робимо внутрішнє маркування подій або вчинків своїх та інших, розділяючи їх на дві категорії: добро або зло. Співвідносно до власної системи цінностей. Проте чи все так однозначно з цією ціннісною категорією «зло»? Cпробуємо дослідити і подивитися на це явище трохи ширше.
Де ховається зло
У християнській традиції, до якої я належу, поняття зло співвідноситься з поняттям гріх. До останнього є дуже багато претензій. Гріхом що тільки не називають. Насправді, гріх – це зло, яке робить людина, в першу чергу, сама собі. Свідомо або ні. Глобально мова йде про порушення заповідей та принципів доброго людського існування. Але в середині контексту «гріх-зло» лежить людина і її страждання. Страждання, які вона переживає через зло, яке приходить у її життя подіями, зустрічами або обставинами, протилежними добрим.
У буддистів поняття «зло-добро» не існує. Вони вважають, що всі страждання приходять через порушення у минулих втіленнях. Гнів – це те, що спричиняє людське страждання. Тож позбавившись гніву як кореня умовного зла, людина може прийти до безумовного щастя. У буддистів це потужний внутрішній катарсис, який називають по-різному, в основному – просвітлення. Воно ж є синонімом абсолютного щастя і вже не людського добра. Бо в такі моменти людина набуває ангельських ознак, стаючи відразу «всім та нічим».
Отож, погляди на зло різні. Однак суть, на мою думку, одна – зло змушує людину страждати. Найчастіше це страждання приходить через зовнішній вчинок . Або ж через думки та почуття, які руйнують душу: заздрість, пиху, погорду і, знову ж таки, гнів. Є проявлений гнів-агресія, але найпідступніший – гнів-хандра, або смуток (рос. – уныние). Прихований вид гніву, спрямований проти власної душі, заперечує світлу людську сутність і позбавляє сенсів. Вийти з нього набагато складніше, ніж з очевидної агресії.
Духовні регулятори цих «злих» протилюдських явищ також різноманітні, як і трактування самого зла.
Аскези як шлях зцілення
І християнська, і буддистська традиції пропонують шлях тимчасової аскези як один зі шляхів позбавлення від страждань. У християнстві людина кілька разів на рік зосереджується на пості. Він не лише про відмови у їжі. Найголовніша задача посту – повернення людини до самої себе, відновлення притьмареного щоденними клопотами світла через посилення духовних практик: молитов, відвідування спеціальних служб, сповідь. І найкрасивіший та найнезбагненніший момент на цьому шляху – причастя-єднання з Христом. Сакральний момент, який важко пояснити мовою розуму. А передує цьому духовна аскетична робота-підготовка, мета якої відновити здатність людини бути щасливою.
Буддистська аскеза передбачає повну відмову від вживання м’яса, риби та птиці з огляду на філософію реінкарнації, що також сприяє поступовому очищенню тіла. Ця релігійна течія також пропонує одну з найпотужніших регуляційних духовних практик – медитації. Медитацій існує така ж велика кількість, як і молитов. Для початку можна зосередитися на тому, що у сучасному світі називається mindfullness – практика самоусвідомлення «тут і зараз». Через деякий час практикування ви отримаєте дивовижні результати перетворення власного життя у більш гармонійне та щасливе.
Впродовж свого існування і до тепер з’являються різноманітні духовні практики, у фокусі яких баланс понять «душа-тіло», «добро-зло». Що вибрати – піст чи повну відмову від якихось продуктів, медитацію чи молитву – вирішує сама людина. Важливо просто вибрати, усвідомлюючи, що вибираєш власне щастя і свободу. Бо відсутність гніву або злих думок запускає відчуття тотальної свободи і власних необмежених можливостей. Тоді немає місця злу та гріху, в першу чергу проти себе самого. Адже всі релігії людства про одне – щастя людини на землі і поза нею.
АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, авторка гри «Мій ІКІГАЙ», засновниця альтернативного шкільного проекту, письменниця.
