НАТХНЕННЯ ЗА РОЗКЛАДОМ

Натхнення – стан, завдяки якому творчі люди створюють свої шедеври. Адже без нього лише творчі муки, які ні до чого не приводять. Проте існує зовсім протилежна точка зору. Для натхнення потрібна система. Система організованості, планування та дій. Можна місяцями чекати натхнення, а можна створювати його щодня. Вибір за вами.

Натхнення через пристрасть

З натхненням у мене були непрості стосунки. А ось нині – абсолютне порозуміння. Усвідомлюю, скільки пройшло етапів, скільки часу було витрачено. Не дарма, проте могло б бути ефективніше! Але на все свій час, усвідомлення і досвід. 

– Таню, я не уявляю, як ви можете писати системно?! Для мене це як натхнення за розкладом. Це дисонанс у моєму розуміння натхнення і творчості загалом, – сказала нещодавно одна знайома, яка відслідковує мою письменницьку діяльність. 

– Так і є, – відповіла я, – натхнення за розкладом. Колись і у моєму розумінні це викликало дисонанс. Зараз впевнена, лише за розкладом можна зайти у стан системного і послідовного натхнення. 

Був час, коли я сиділа і чекала того самого стану, коли  потік, безсонні ночі і суцільні емоції. Це як роман, у який заходиш через обопільну пристрасть. Палкий, пекучий, щодня і щоночі на високій ноті. Коли випиваєш партнера до дна, а спрага не минає. 

Так і з емоційним натхненням. Достатньо якоїсь зачіпки: мелодії, слова, погляду, асоціацій, аби запалитися і зайти в те саме натхнення, щоб у пориві пристрасті до слова написати текст. 

І знову чекати на нову зустріч, виснажуючись від нудьги, від невисказаного, того, що сидить всередині і не виходить назовні. Бо ж як інакше? Треба ж емоція! Потрібна подія, або хоча би якийсь знак. Я чекала, а ідеї, які приходили, йшли собі у пошуках більш гостинної господині. 

Дисертація як творчість

На допомогу, як не диво, прийшло навчання в аспірантурі та робота над написанням дисертації. Це передбачало чіткий графік опрацювання і подачі матеріалу, обмежений і чітко визначений термін здачі кожного розділу. За три роки мала бути готова робота на сто вісімдесят сторінок. Без системності та послідовності впоратися було просто неможливо. 

Як людина, яка звикла до творчості та натхнення в усьому, склала індивідуальний графік роботи для себе. Віртуальної, а в реалі стала чекати, коли прийде бажаний потоковий стан. Чекала кілька місяців, робота йшла важко. На черговій зустрічі моя наукова керівниця запитала, що мені заважає писати. Я чесно відповіла, що чекаю натхнення. 

Тоді прозвучала фраза: «Якщо весь час чекати натхнення, то через три роки можна залишитися як стара з відомої казки про Золоту рибку. Ні з чим». Усвідомлення, яке прийшло, стало поворотним в тому, як потрібно писати.

Керівниця запропонувала почати з написання статті, яку потім можна буде використати для розділу. За статтю взялася без вагань і очікувань. Був обмежений час її подачі, і, на диво, мене це дуже гарно простимулювало. Стаття вийшла цікавою і схожою на таку, яка писалася у натхненні, якщо можна так сказати про сухий науковий стиль, в якому тоді працювала. 

5 правил для натхнення

З дисертацією впоралася. Однак мої письменницькі навички не отримували жодних поштовхів, крім наукового стилю. Аж тут у моєму житті трапився перший письменницький курс. Називався він «Радуга Историй». Система написання, яку пропонували, була також далекою від «сидіти і чекати». Потрібно було писати системно і постійно впродовж кількох тижнів. Ведучі сказали на початку, що історії передбачають організацію та чіткий режим, а вже потім це приведе за руку і натхнення. Я не повірила, і благополучно цей курс завалила. 

Однак Ангели Творчості, які супроводжують будь-яку людину, не стали сидіти, склавши руки. За деякий час знову потрапляю на той самий письменницький курс. Проте цього разу слухаюся ведучих і довіряю своєму досвіду з дисертацією.  

Завдяки цьому, напрацювала для себе кілька обов’язкових правил, яких дотримуюся щоразу, коли потрібно писати багато, системно і залишатися у творчій натхненій формі:

  1. Писати краще зранку, в період між сьомою та дванадцятою дня. Бажано на самоті, організовуючи простір та робочий графік таким чином, щоби не перетинатися ні з ким, крім власних героїв. 
  2. Писати невелику кількість сторінок. У моєму випадку – три-п’ять аркушів А4 у форматі word.
  3. Перечитувати бажано після короткої перерви на чай-каву, щоби побачити логіку викладення, слова-паразити,  переходи від абзацу до абзацу тощо. 
  4. Читати текст вголос. Це дає можливість краще відчути і почути текст.
    На початках важливо його дотримуватися. Через шість років цей пункт відпав:   вже на етапі вичитки відчуваю, що і як краще оптимізувати. 
  5. Табу на усі соціальні мережі, доки пишете. Ефективність та продуктивність підвищується в рази. 

Правила індивідуальні, тому можуть змінюватися та доповнюватися.

Вийшла після того курсу натхненна, з вірою у себе та свої сили. Найголовніше – з власною системою, яка допомагала залишатися у письменницькій формі пролонговано та практично невичерпно. 

У свою чергу, це допомагало залишатися у натхненному стані і бажанні постійно писати навіть тоді, коли умовно писати не хочеться. Умовно, тому що знаю: писати не хочеться, доки не почнеш. А щоби почати потрібна система, з якої краще не виходити. 

Будь-яка творча робота, крім здібностей, талантів та Божої іскри, передбачає постійний системний, добре організований індивідуальний процес. Це ж стосується написання дисертації, ранкового бігу, йоги і духовних практик. Все залежить від мети.

Якщо ваша мета – системний стан натхнення на творчі речі, спробуйте почати з малого, але надзвичайно складного та важливого етапу. Самоорганізації свого життя, в якому є місце для натхнення. За розкладом. Тобто, завжди. 

АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, засновниця альтернативного шкільного проекту «Наша школа», авторка гри «Мій ІКІГАЙ», письменниця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *