МАТЕРИНСТВО – ЦЕ ЖИТТЯ

 У японців слово материнство (母性 bosei) складається з двох ієрогліфів. Перший – «мама», другий – «стать», «характер», «натура». Таким чином, коли йдеться про материнство у буквальному сенсі, поєднується відразу кілька понять: мама + стать або мама + характер. Тут у фокусі фізіологія , як на мене.

Однак, підемо трохи далі. Якщо другий ієрогліф у слові материнство, 性(sei), розкласти на складові, знову ж таки, отримаємо сполучення двох цікавих елементів: серце 心 та життя, або народження 生. Таким чином, якщо загальний концепт материнства – це радше про фізіологію, то бекграундом, фоновим значенням цього поняття є формула: материнство = мама + серце + життя. 

Сучасні реалії та гендерні стереотипи

У сучасному світі багато жінок (і японки також) вкладають у поняття «материнство» які завгодно смисли, крім очевидних. Життя передбачає досить напружений темп, коли потрібно за добу встигнути реалізувати те, що ледь вміститься у сорок вісім годин. Цей процес часто супроводжується постійним пошуком себе, свого місця у житті, віднайденням власних сенсів. Здається, ну яка дитина, яке материнство, якщо я сама ще нічого не розумію. На це накладається соціальний компонент, коли жінці невловимо дають зрозуміти – пора. Пам’ятаєте, як у фільмі про Бриджит Джонс, подруги її матері і сама мама постійно цікавилися, коли ж уже героїня народить дитину. І незабутня фраза: «Бриджит, пам’ятай: біологічний годинник цокає, час іде!». Це штовхало розгублену дівчину в обійми забуття з пляшкою вина та черговим коханцем й відчуття тотального провалу власного життя у тридцять років. 

Складне питання, особливо з огляду на те, що «біологічний годинник» таки цокає. Попри розвинені медичні можливості продовжувати візуальну молодість та запліднювати жінку у будь-якому віці, ризики залишаються. Цей дисонанс часто між внутрішнім та зовнішнім. Між тим, як почувається жінка, про що вона сама із собою, і тим – про що вона у суспільстві. Ситуації бувають різні і кожна жінка неповторна зі своєю власною історією. 

Так само, як і з історією материнства. Я була у тому човні, де вітрила цілодобово несли на повній швидкості у світле цікаве майбутнє, яке вміщало подорожі, свободу вибору та пересування, відповідальність лише за власний стан, спілкування з друзями, дисертації, книжки, навчання, кохання і знову подорожі. Така красива картинка, яка ілюструє тобі, в першу чергу, як все смислово, потужно і вільно. 

Оця ілюзія свободи, у моєму випадку, була найбільшою пасткою у відкладанні «дитячого питання». Цікаво, що я ні з ким не могла про це поговорити. Подруги, які на той момент уже мали як мінімум по дитині, здавалися мені на своїй хвилі безкінечних «днів сурка», і я не розуміла, що у цьому привабливого. Та й говорити про такі сумніви було не прийнято. 

На жаль, не всім жінкам, які перебувають у роздумах та ваганнях, вдається полегшити полегшити рефлексії, пов’язані із забобонами та чужими досвідами. Які також можуть бути стримуючими факторами. Один з найбільших моїх страхів тих часів був страх вагітності (щось піде не так) і самих пологів. 

Звичайно, все індивідуально. Є багато жінок, які від шкільної лави дійсно мріють про заміж та дітей. Але так само величезна кількість знайомих по іншу сторону розуміння свого шляху. І людського, і гендерного. А суспільство, здається, завмерло на споконвічній паузі стереотипності щодо жінки та її ролі у ньому. 

Серце материнства

Моє материнство було свідомим від початку. Від початку отих всіх рефлексій та вагань. Що допомогло? Як не диво, допомогла духовна робота з чоловіком-духівником, який відкритим серцем прийняв мене з усім тим мішком власних стереотипів, забобонів та страхів. Така собі міні модель стосунків безумовного прийняття. Через його приклад, те добро, яке він мені транслював і яке, зрештою, змогла відкрити у собі, я дуже легко та природно зайшла у свою першу вагітність. У стані радості, прийняття, відкритого серця.

Недарма у японців в слові материнство є знак  心 – серце, бо саме через нього не думаєш, а починаєш жити. І дарувати життя іншому. Навіть тоді, коли щось іде не за планом, коли виникають якісь ризики. Саме у вагітності жінка розкривається максимально потужно. Спитайте будь-яку породіллю, що вона відчуває, коли чує голос своєї новонародженої дитини. Впевнена, що відповідь буде однакова в усіх випадках, незалежно від того, як проходили пологи. Це щастя! От навіть зараз, коли пишу ці рядки, відчуваю сльози. А тоді, коли приводиш дитину у цей світ, це все помножене на мільйони разів більшої радості та щастя. 

Здається, праві японці, коли поєднують у понятті «материнство» відразу три значення. Мама народжує дитину і народжується сама. Мама (母) + серце (心) + життя, чи народження (生). Що тут первинне? У моєму випадку, мабуть серце. З нього народилася спочатку я – нова, а потім і нове життя, яке через мене прийшло у цей світ. Я – мати, жінка, яка народжувалася заново з кожною наступною своєю дитиною. Через власне відкрите серце і прийняття. 

Щоразу здавалося: невже може бути ще більше любові, ніж уже є, саме з цією дитиною? Так, може. Серце – безмежне у своїй любові. У японців воно у серцевині ієрогліфів поняття материнство – 母性, і у мене, українки, яка пройшла свій шлях до власних дітей через цю серцевину. Лише за його допомогою можна дозволити собі прийняти цей неймовірний Дар – дарувати життя іншому. І через цей процес збільшувати себе, свої можливості, свою любов рівно пропорційно тому, скільки дітей ти погоджуєшся привести у цей світ. 

Відкрите серце – материнство – радість – можливості – життя. Ланцюжок природних зв’язків, які допомагають тому, що люди називають жити щасливим життям. Чи не є це також один з сенсів нашого з вами буття? Пошукайте!

АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, засновниця альтернативного шкільного проекту «Наша школа», авторка гри «Мій ІКІГАЙ», письменниця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *