«Бійтеся своїх бажань – вони мають здатність збуватися», – сказав невмирущий класик Михайло Булгаков. Перевірено на власному досвіді – вислів працює, хоча і з нюансами.
От, наприклад, вчорашній мій день. Зазвичай у неділю я пишу романтичні історії для власної книги. У тексті, який народився вчора, прописала деталі: чоловіка у чорному пальті, його парфум, дорожньо-транспортну пригоду, з якої почався роман. Марку машини, на якій хочу їздити, і ту, на якій їздила колись. Приправила все романтичними пейзажами. Які бажання прописувала? Романтичну зустріч, нову машину і парфум, пригоду, яка б не була значною, але вагомою, щоби з неї почався новий відлік стосунків.
Завершила текст і поїхала у справах. А вже в обід, їдучи за кермом, прописаної в історії марки авто, зосередившись «на знаках» долі (ось – щойно лише прописала, а вже в обід їду за таким авто), піймала ґаву і потрапила у легеньку дорожньо-транспортну пригоду, винуватицею якої була я. І сценарій, в принципі, почав розвиватися. Чоловік за кермом, не в пальті, але з парфумом, дружній діалог, кава, доки чекали патрульну поліцію, аби укласти потрібні протоколи. Я ще й за спеціальністю попрацювала, вислухавши, як йому не щастить другий рік поспіль, бо постійно втрапляє в одні й ті ж самі пригоди з жіночими авто. На щастя для нього, цього разу винуватцем був не він.
Якби мої бажання були сформульовані більш чітко, і дійсно був би запит на стосунки, ця історія могла би мати продовження і в реальному світі, а не лише на папері. Однак все, що я отримала – оформлений на себе протокол з місця ДТП і теревені з чоловіком, у якого вже рік тягнуться дорожні пригоди з жінками.
Тож вкотре переконалася – якщо вже бажати чогось, то чітко, з повним усвідомленням власної мети. І з таким же чітким усвідомленням власної відповідальності за всі наслідки від їхнього здійснення. Або нездійснення.
БАЖАЙ, МРІЙ, ДІЙ
Я класифікую бажання. Для мене вони лежать у двох площинах:
- бажання-мрії;
- бажання-дії.
Бажання-мрії
Потрібні для емоційного наповнення, для можливості побути у доброму стані, для настрою. Адже жінкам так важливо побути у певному настрої. Часовий проміжок бажання-мрії у кожного може бути різний. Але знаю по собі: якщо цей період занадто затягується, відбувається зворотній доброму настрою процес. Починається заглядання у «чужі роти»: а як там у колег справи? Добрі новини інших людей про реалізацію ними власних бажань стають надзвичайно дратівливими, псується самооцінка і соціальні стосунки. Тому дуже важливо, як на мене, пам’ятати, що всі бажання-мрії рано чи пізно варто переводити у другу категорію – «бажання-дії».
Бажання-дії
В основу таких бажань лягає перша категорія – мрійлива. Але тепер під неї підводиться конкретний план дій. Чим детальніший план реалізації «бажання-дії», тим швидший результат його здійснення. Тут важливо все, кожна деталь. Як вигладає моє реалізоване бажання-мрія, який у нього колір, смак, як він звучить, який аромат. Що відбувається у моєму житті, коли я отримаю це бажане в реальності. Яким буде моє наступне бажання, коли це здійсниться.
І ще тут дуже важливо «підстелити собі соломки». На випадок, як у моїй історії, якщо щось пішло не за планом. Якщо бажання або перетворюється на небажане, або ж я не можу його досягти попри план, терміни і покрокову інструкцію по реалізації, придуману мною ж. «Соломкою» може стати переформатоване «бажання-мрія». Для цього повертаємося у початок, знову дозволяємо собі помріяти-подумати: чому і що саме пішло не так. І придумати нове бажання. Покупавшись у ньому якийсь час, знову приступаємо до перетворення «мрії» на «дію». Пам’ятаючи про те, що «відступ» – це не поразка. І в ситуації, якщо бажання попри всі зусилля не здійснюється, дозволити собі забажати щось інше. Адже лише ми самі обираємо смак, колір та аромат наших бажань. І якщо щось не підходить – чому би не спробувати забажати щось інше? З обов’язковим подальшим втіленням.
ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС
Впевнена, на все потрібен час. І будь-яке бажання, як і хороше вино, потребує часу, щоби натягнутися ароматом, кольором та грою смаків. Під нього потрібно підібрати гарні бокали, знайти добрий сир, спекти хрусткий багет. І запросивши тих, з ким готовий поділитися втіхою від здійснення замріяного, відкоркувати і продегустувати, що ж насправді вийшло з тієї бажаної мрії. Не перетриманої і не передчасно відкритої, власноруч «вирощеної» та «вистояної», добутої попри вітри, дощі, негоду та посуху. І як добрий виноділ, що тішиться своїм урожаєм, дегустуючи свою мрію-вино, знову почати бажати. Плисти у хмільних хмарках солодких мрій, які можуть зовсім скоро перетворитися у найсправжнісіньку реальність. Варто лише забажати і прикласти зусиль.
Спробуйте!
АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, авторка гри «Мій ІКІГАЙ», засновниця альтернативного шкільного проекту, письменниця.
