Про нього говорять як про найвпливовішого чарівника, його вважають причиною проблем, блоків та стель, його не завжди можна почути і зрозуміти, але воно завжди готове дати нам життєво важливу підказку. Несвідоме: що це, чого воно хоче і як з ним порозумітися – читайте у цій статті.
ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО САМОПІЗНАННЯ
Є у нас, українців, така гарна (серйозно, без сарказму) традиція: хай би що не трапилося зі здоров’ям ментальним чи фізичним, спочатку спробувати справитися самому, розібратися у деталях, на собі перевірити купу рецептів і засобів, а вже як зо-о-овсім не вдається, то тоді вже можна й до фахівця звернутися. Тому раніше більшість клієнтів до психолога збиралися довго, перелопачували тонни інформації і приходили підкутими.
Війна ж зачепила усіх, в тому числі й тих, хто психологією не цікавився і має дуже приблизне уявлення про принципи роботи психіки. Так як зараз не завжди доступна така розкіш – витрачати час і сили на те, щоб заглиблюватися у дослідження теорій, – а потреба себе розуміти і підтримувати власними силами є, то сьогодні про несвідоме – коротко.
СВІДОМЕ І НЕСВІДОМЕ
Свідоме – “видима” для нашого розуміння частина психічних процесів, те, що ми розуміємо, відстежуємо, контролюємо. Те, що легко назвати “воно само” – з несвідомого. Власне, про несвідоме якраз і згадують тоді, коли не можуть змінити чи пояснити якусь свою реакцію.
Несвідоме не є чимось чужим, воно – продукт діяльності нашого мозку. Кожної миті (і навіть коли ми спимо) мозок опрацьовує величезні обсяги інформації. І робить це значно швидше, аніж ми думаємо. Якби усі дані ми обробляли свідомо, то це займало б надто багато часу, і ми були б не те що загальмованими, а й зовсім гальмонутими. Тому у свідомість потрапляє тільки те, що мозок вважає за потрібне і важливе в конкретний момент часу.
Один з наглядних прикладів – зір. Око сприймає до 40 кадрів на секунду, в те, що ми можемо назвати “бачимо”, потрапляє не більше за 24. В свідомість з цих 24 кадрів потрапить лише частина, чим більше буде деталей на кожному кадрі, тим більше “загубиться”. Загубиться в лапках, бо насправді усе дбайливо буде складено.
Інформація, про яку “на думку” мозку нам знати непотрібно, зберігається у несвідомому (хоч формально правильніше було б сказати: збирається, обробляється і зберігається без нашої свідомої участі).
НАВІЩО ЦЕ ЗНАТИ
Час від часу трапляється, що гарно налагоджена взаємодія свідомого і несвідомого збоїть: дрібні, незначні самі по собі, деталі вже склалися у щось важливе, а умовні мітки “дріб’язок” з них ще не знято. Так як сигнал “важливо зараз” отримано, то психіка напружується і таки просовує цю інформацію іншими відкритими шляхами.
Іноді це те, що ми називаємо інтуїція, осяяння, інсайт, іноді не таке приємне – панічні атаки (ПА), нав’язливі думки, депресивні стани, відсутність мотивації, самопошкодження тощо.
Перша частина списку сприймається нами поблажливо, навіть якщо несе з собою складні переживання, а от від другої найчастіше хочеться здихатися. Але з психічними явищами, як із зубами: можна позбутися зубного болю видаленням зуба, проте розібратися у причинах болю доцільніше – може виявитися, що дірку можна запломбувати, чи й взагалі справа не в самому зубі, а в тому, що між ним і сусіднім щось застрягло.

З психічним так само: розібратися, у чому справа, вигідніше на перспективу. Бо те неприємне, що можна без наслідків заблокувати, психіка заблокує сама – і біль заморозить, і з пам’яті “витре” (назавжди чи тимчасово, до потреби). Все, що пропускає – потрібне. І фізичний біль, і психологічні негаразди – частина нас і працюють на нас. Потрібно лише зрозуміти, як саме.
ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПІДКАЗКАМИ НЕСВІДОМОГО
Крок 1. Сказати собі, бажано вголос, про те, що турбує, (умовно назвімо це симптом): «Це працює на мене». Це буде підказка про зміни, які відбуваються.
Цей пункт потрібен, щоб:
1) оголосити мирний договір і не витрачати ресурси на безсенсовну боротьбу з собою. Безсенсовну, бо одномоментно виграє і програє одна й та ж людина;
2) нагадати собі, що точно є принаймні одна людина, яка на вашому боці – і це ви;
3) налаштуватися себе слухати і пильно дивитися за своїми новими діями і реакціями.
Крок 2. Зафіксувати, зібрати докупи свої нові обставини: що з’явилося, що пропало. Вони точно є, бо при старих все було б по-старому. Краще письмово, так і впорядкується, і зі сторони подивитися можна.
Крок 3. Зібрати нове в собі: на що я реагую не так, як раніше; що роблю; чого, навпаки, не роблю.
Крок 4. Запитати себе: для чого мені це (симптом і нове в собі) в моїх нових обставинах? Яку роботу вони для мене виконують?
ПОШУК ВІДПОВІДЕЙ
Для початку тим перевіреним способом, яким робите це з дитинства. Кожен не один раз в житті знаходив відповідь, яку не можна було отримати логічним ланцюжком.
Згадайте, як це у вас. Хтось спати лягає, хтось на прогулянку йде, хтось прибирає, хтось молиться, хтось списує три аркуші паперу без перерви, хтось запчастини в гаражі крутить і т.д. В дитинстві цей найкращий спосіб вибрався теж несвідомо, а зараз можна скористатися ним усвідомлено. Якщо своїх способів недостатньо – психологи завжди підкажуть ще.
Важливо пам’ятати, що розуміння сигналів підсвідомого – не про отримання чогось нового. Це про відкриття в собі того, що там уже є. Налагодження зв’язку між своїми усвідомленими та внутрішніми прихованими знаннями.
Мир всередині такий же важливий, як і зовні.
З побажанням стати собі надійним другом.
Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, екофасилітатор, супервізор, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги.