Підказки несвідомого

Про нього говорять як про найвпливовішого чарівника, його вважають причиною проблем, блоків та стель, його не завжди можна почути і зрозуміти, але воно завжди готове дати нам життєво важливу підказку. Несвідоме: що це, чого воно хоче і як з ним порозумітися – читайте у цій статті.

ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО САМОПІЗНАННЯ

Є у нас, українців, така гарна (серйозно, без сарказму) традиція: хай би що не трапилося зі здоров’ям ментальним чи фізичним, спочатку спробувати справитися самому, розібратися у деталях, на собі перевірити купу рецептів і засобів, а вже як зо-о-овсім не вдається, то тоді вже можна й до фахівця звернутися. Тому раніше більшість клієнтів до психолога збиралися довго, перелопачували тонни інформації і приходили підкутими.

Війна ж зачепила усіх, в тому числі й тих, хто психологією не цікавився і має дуже приблизне уявлення про принципи роботи психіки. Так як зараз не завжди доступна така розкіш – витрачати час і сили на те, щоб заглиблюватися у дослідження теорій, – а потреба себе розуміти і підтримувати власними силами є, то сьогодні про несвідоме – коротко.

СВІДОМЕ І НЕСВІДОМЕ

Свідоме – “видима” для нашого розуміння частина психічних процесів, те, що ми розуміємо, відстежуємо, контролюємо. Те, що легко назвати “воно само” – з несвідомого. Власне, про несвідоме якраз і згадують тоді, коли не можуть змінити чи пояснити якусь свою реакцію. 

Несвідоме не є чимось чужим, воно – продукт діяльності нашого мозку. Кожної миті (і навіть коли ми спимо) мозок опрацьовує величезні обсяги інформації. І робить це значно швидше, аніж ми думаємо. Якби усі дані ми обробляли свідомо, то це займало б надто багато часу, і ми були б не те що загальмованими, а й зовсім гальмонутими. Тому у свідомість потрапляє тільки те, що мозок вважає за потрібне і важливе в конкретний момент часу.

Один з наглядних прикладів – зір. Око сприймає до 40 кадрів на секунду, в те, що ми можемо назвати “бачимо”, потрапляє не більше за 24. В свідомість з цих 24 кадрів потрапить лише частина, чим більше буде деталей на кожному кадрі, тим більше “загубиться”. Загубиться в лапках, бо насправді усе дбайливо буде складено.  

Інформація, про яку “на думку” мозку нам знати непотрібно, зберігається у несвідомому (хоч формально правильніше було б сказати: збирається, обробляється і зберігається без нашої свідомої участі).

НАВІЩО ЦЕ ЗНАТИ

Час від часу трапляється, що гарно налагоджена взаємодія свідомого і несвідомого збоїть: дрібні, незначні самі по собі, деталі вже склалися у щось важливе, а умовні мітки “дріб’язок” з них ще не знято. Так як сигнал “важливо зараз” отримано, то психіка напружується і таки просовує цю інформацію іншими відкритими шляхами.

Іноді це те, що ми називаємо інтуїція, осяяння, інсайт, іноді не таке приємне – панічні атаки (ПА), нав’язливі думки, депресивні стани, відсутність мотивації, самопошкодження тощо. 

Перша частина списку сприймається нами поблажливо, навіть якщо несе з собою складні переживання, а от від другої найчастіше хочеться здихатися. Але з психічними явищами, як із зубами: можна позбутися зубного болю видаленням зуба, проте розібратися у причинах болю доцільніше – може виявитися, що дірку можна запломбувати, чи й взагалі справа не в самому зубі, а в тому, що між ним і сусіднім щось застрягло.

З психічним так само: розібратися, у чому справа, вигідніше на перспективу. Бо те неприємне, що можна без наслідків заблокувати, психіка заблокує сама – і біль заморозить, і з пам’яті “витре” (назавжди чи тимчасово, до потреби). Все, що пропускає – потрібне.  І фізичний біль, і психологічні негаразди – частина нас і працюють на нас. Потрібно лише зрозуміти, як саме. 

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ПІДКАЗКАМИ НЕСВІДОМОГО

Крок 1. Сказати собі, бажано вголос, про те, що турбує, (умовно назвімо це симптом): «Це працює на мене». Це буде підказка про зміни, які відбуваються.

Цей пункт потрібен, щоб:

1) оголосити мирний договір і не витрачати ресурси на безсенсовну боротьбу з собою. Безсенсовну, бо одномоментно виграє і програє одна й та ж людина;

2) нагадати собі, що точно є принаймні одна людина, яка на вашому боці – і це ви;

3) налаштуватися себе слухати і пильно дивитися за своїми новими діями і реакціями.

Крок 2. Зафіксувати, зібрати докупи свої нові обставини: що з’явилося, що пропало. Вони точно є, бо при старих все було б по-старому. Краще письмово, так і впорядкується, і зі сторони подивитися можна.  

Крок 3. Зібрати нове в собі: на що я реагую не так, як раніше; що роблю; чого, навпаки, не роблю. 

Крок 4. Запитати себе: для чого мені це (симптом і нове в собі) в моїх нових обставинах? Яку роботу вони для мене виконують?

ПОШУК ВІДПОВІДЕЙ

Для початку тим перевіреним способом, яким робите це з дитинства. Кожен не один раз в житті знаходив відповідь, яку не можна було отримати логічним ланцюжком. 

Згадайте, як це у вас. Хтось спати лягає, хтось на прогулянку йде, хтось прибирає, хтось молиться, хтось списує три аркуші паперу без перерви, хтось запчастини в гаражі крутить і т.д. В дитинстві цей найкращий спосіб вибрався теж несвідомо, а зараз можна скористатися ним усвідомлено. Якщо своїх способів недостатньо – психологи завжди підкажуть ще.

Важливо пам’ятати, що розуміння сигналів підсвідомого – не про отримання чогось нового. Це про відкриття в собі того, що там уже є. Налагодження зв’язку між своїми усвідомленими та внутрішніми прихованими знаннями. 

Мир всередині такий же важливий, як і зовні.

З побажанням стати собі надійним другом.

Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, екофасилітатор, супервізор, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *