5 способів віднайти свою самоцінність

Самоцінність можна визначити як прийняття себе незалежно від зовнішніх факторів, думки і оцінки оточуючих та власного настрою. Тобто прийняття цінності себе в будь-якому емоційному та фізичному стані, з усіма вадами і перевагами, з перемогами та поразками.

Шлях до усвідомлення власної цінності непростий та, в певному сенсі, безкінечний. Життя буремне, і весь час відбувається те, що сильно впливає на внутрішній стан та самосприйняття. Тому можна сказати, що пошук самоцінності – це не одноразова дія, а процес довжиною в життя. А інколи ще й щоденна робота, кропітка і не завжди приємна. Але вона варта того, щоб нею займатися, адже немає нічого кращого, ніж перебувати в злагоді з собою і любити себе попри все.

Як виростити свою самоцінность

1. Займатися улюбленою справою

Її можна перетворити на улюблену роботу, або ж залишити в категорії захоплень та хобі. Це вже як пощастить. Але важливо, щоб від неї за спиною росли крила, світилися очі, а серце палало. Якщо ви не можете знайти таку справу, то дозвольте їй знайти себе. Кажуть, коли не знаєш, чим зайнятись, не роби нічого, і рано чи пізно неодмінно потягне в якійсь бік. Або ж пробуй все, і тоді відчуєш, що з цього всього твоє.

Тут варто зазначити, що це не стільки про успішну самореалізацію, монетизацію талантів і навичок чи визнання, скільки про відчуття себе на своєму місці. Коли щодня робиш те, чим гориш, життя набуває нових фарб і глибинного сенсу. Тоді це вже не білчине колесо, в якому тільки одне питання – де в усьому цьому я? А коли вдається в цьому розвиватись, поступово чи навіть швидко йти вперед та підвищувати планку. То хочеш-не хочеш, починаєш дивитись на себе іншими очима і отримувати більше задоволення від життя. А значить більше його цінувати. Та й себе в ньому. Саме улюблена справа може стати втіхою та розрадою у темні часи, коли з’являється зневіра, знецінення себе та розчарування. Адже коли є те, від чого бринить душа, як би погано не було, яким би чорним все навколо не здавалось, всередині з’являється райдуга.

2. Знайти підтримуюче оточення та однодумців

Значення підтримуючого оточення важко переоцінити. І тут справа не тільки в самій підтримці і можливості звернутися по допомогу, а ще й в тому, що завдяки такому оточенню є розуміння, що ти не один. Не один на такому непростому шляху. Що в усіх трапляються спади, зневіра в собі та знецінення. Що всі час від часу не люблять себе і їм здається, що нічого путнього не вийде. Величезне щастя, коли таким можна щиро ділитись. Бути вислуханим без оцінок та непроханих порад. А ще дуже цінне розуміння, що й сам можеш бути для когось підтримкою та розрадою.

Тут в нагоді можуть стати майстер-майнд групи, в яких разом йдуть до цілей та мрій, творчі групи чи групова терапія. Або ж звичайнісінькі посиденьки в колі родини чи подруг, яким можна довіритись і не боятись відчути себе якимось не таким, зламаним чи бракованим. Котрі можуть одним лише “Все буде добре”, сказаним вчасно, повернути віру в себе та радість життя.

3. Приділяти увагу тілу

Дуже часто невдоволення собою, а отже й знецінення себе, йде від незадоволення своїм тілом та зовнішнім виглядом. Це те, з чим в першу чергу,  можна почати працювати.

Насамперед, варто перевірити стан здоров’я. Часом буває так, ще нестача певного гормону чи мікроелементу впливає на настрій та самопочуття. Тоді що не роби, а відчуття смутку, безрадісність та безсенсовність всього, нікуди не дінуться. Тому, якщо є сумніви з цього приводу, необхідно звернутись до спеціаліста. Також зверніть увагу на харчування та вживання достатньої кількості води.

Ну і звичайно, включіть в своє життя спорт. Це дасть можливість поліпшити зовнішній вигляд та в достатній мірі забезпечить як мінімум двома гормонами щастя. Ендорфіном, що виробляється під час фізичної активності, та дофаміном, що з’являється, коли чогось досягаєш. Пригадайте, як після пробіжки чи заняття в залі відчуваєте себе справжнім героєм. А коли бачиш перші приємні зміни, то взагалі починаєш собою пишатися. Так і з’являється новий привід порадіти за себе та почати більше цінувати.

4. Зайнятись ментальним здоров’ям

Воно не менш важливе, ніж фізичне. А на шляху до самоцінності може бути навіть важливішим. Проблеми з цінністю часто сидять десь глибоко в підсвідомості і тягнуться ще з дитячих часів. На щастя, є багато варіантів, як з цим розібратись.

Можна піти до психолога чи психотерапевта, щоб зрозуміти, що всередині не дає побачити себе як унікальну цінну людину, яка варта любові по праву свого народження. Попрацювавши з цим, можна позбутися негативних установок, що заважають любити і цінити себе.

Окрім цього, спробуйте медитацію. Медитація допомагає відділити себе від думок і почуттів та побачити, що вони – це звичка думати та відчувати певним чином, яка змушує вас ходити по колу. Ті самі думки запускають ті ж самі емоції, дії, і – відповідно маємо той самий результат.

В нагоді стануть письмові практики. На кшталт фрірайтингу чи ранкових сторінок.

5. Відслідковувати свій шлях

Це важливий елемент на шляху до своєї самоцінності. Найперше, якраз тому, що це довгий процес, в якому є кращі часи та гірші. І це гарне нагадування, що “і це пройде”.

Тут в нагоді стануть різноманітні щоденники: щоденник вдячності, успіху, емоцій, енергій, мрій та інші. Важливо знайти той формат, що буде надихати особисто вас. Адже для когось ведення щоденника успіху може стати лише додатковим фактором для збільшення неврозу та невдоволення собою. Особливо, якщо поняття “успіх” пов’язане виключно з великими досягненнями на кшталт премії “Людина року” чи золотом на олімпіаді, а все інше це дрібнота, не варта жодної уваги. Тоді такий щоденник підсилить біль через власну нецінність та незначущість.

Тому варто прислухатись до себе. Що зараз допоможе підтримувати стан, в якому я себе ціную попри все? Може, вдячність. Можливо, спостереження за емоціями чи полювання на подарунки Всесвіту.  Це може бути навіть звичайнісіньке записування вдалих та яскравих подій дня. Така звичка стане у нагоді, особливо, коли знову станеться спад. Тоді можна заглянути в свій щоденник і побачити, що це вже відбувалось і не один раз. І вже був час, коли здавалось, що все втрачено і нічого не вийде. Але ж потім було інакше, вдавалось відчути себе по-іншому. Вдавалось любити і цінити себе. І це станеться знову. 

Нехай навіть сьогодні!

Автор: МАРІЯ КАМЕНСЬКА, художниця, фотограф, письменниця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *