У кожної людини є своє місце і своя вагома роль, які особливо яскраво висвітлюються зараз, під час війни. Люди гуртуються зі “своїми” по призначенню, створюючи кола спротиву агресорові та виживання нас як країни та нації.
Пропоную своє авторське бачення ситуації через кола впливу.
Коло Вогню
Воно в самому центрі. Це наші збройні сили. Ті дужі чоловіки, які не пускають ворога по містах, відбивають атаки агресора. В них є зброя, сміливість, напористість.
Ці люди, якщо на своєму місці, спокійні як озера, рвуться в бій як тигри, і не знають страху. Вони заради себе, своїх дітей та своєї країни напряму, фізично взаємодіють з агресією ворога. Захищають ціною життя.
Коло Активного Впливу
Це всі ті люди, які допомагають, живлять силу тих, хто в колі вогню.
Волонтери, що готують їжу, збирають кошти на армію, дістають бронежилети, каски, захисне приладдя. Лікарі, що оперують, лікують та підтримують здоров’я наших воїнів. Воєнні психологи, що працюють з ПТСР (посттравматичний стресовий розлад). Тероборона, що забезпечує порядок у містах, доки коло вогню відбиває ворожі атаки.
Кібер армія. Креативна армія. Волонтерська армія. Психологічна армія.
Ці люди, коли на своєму місці, працюють без втоми, трохи відпочивають,чи їх хтось інший примусово відпочиває, і продовжують, продовжують, продовжують, бо їх веде вищий сенс. Бо так треба. Бо це їх місія – активний супровід воїнів. Бо коло вогню без них наче голе.
Коло Стійкості
Це люди, котрі залишаються на своїх місцях у своїх містах і тримають поле впевненості в перемогу: “Ми переможемо. Я в безпеці. Мене захищають збройні сили і вищі сили! Все добре!”
Вони впевнені, що мають бути під кулями. Вони впевнені в тому, що там, де вони є – це і є найкраще. Навіть, якщо страшно і невідомо, що буде далі. Вони кажуть: “Це мій дім, моя земля, мої корені. Я тут народився і я тут залишуся. Чи виживу, чи захищуся, чи поляжу, але нікуди не зрушу. Воно моє!”.
Такі люди, коли на своєму місці, дуже спокійні і врівноважені. Вони не лякаються голоду, бомбосховища, пострілів. Тобто лякаються, але не настільки, щоб кинути своє місце. Їх місце тримає сильніше, аніж розхитують хвилі страху. Їх роль тримати поле своїм спокоєм та присутністю. Водночас, вони можуть як просто жити звичайним воєнним життям, так і активно творчо, психологічно, фізично, молитовно підтримувати мирне населення.
Якщо людина в колі стійкості постійно “падає духом”, розклеюється, сумнівається – вона пускає хвилі по гладі, і це – не добре. Бо іншим доводиться теж похитуватися, витрачати час і енергію, щоб заспокоїти “хитуна”. Тоді таким людям краще перейти в інше коло.
Коло Умовної Безпеки
Це ті люди, які знаходяться у місцях, де не падають бомби, не літають ракети, не ранять кулі, але це може статися у будь який момент. Вони, типу, у тимчасовій безпеці. Ніби спокійно та треба пильнувати. У них трохи більше ресурсу, не такий сильний зв’язок з подіями, їм трохи меньше болить, вони більш розслаблені. З цього кола можна організовувати переїзди людей до місць, що вважаються більш “безпечними”, ефективно підтримувати населення у колах умовної безпеки, стійкості, активного впливу і вогню.
З кола умовної безпеки так само можна працювати на кібер, творчому, інформаційному, психологічному, фінансовому, продовольчому, логістичному фронтах.
Такі люди, коли на своєму місці, врівноважені та енергійні, в них добре виходить балансувати між “в нас війна”, але ще ж ж купа всього! Манікюр. Перукарня. Масаж. Білі кроси. Плани на майбутнє. Кава у кав’ярні. Іграшка у сувенірному магазині.
Коло Безпеки
Це ті, хто виїхали за кордон. Там не бабахає і бабахати не буде, принаймні не планується, за будь-яких обставин.
В інших країнах багато відволікаючих факторів – мирне небо, море, нові сім’ї, мови, люди, звірі. Все нове чи старе знайоме. Війна тут ледве відчувається. Майже не відчувається, бо ж купа іншого цікавого, нового, надихаючого, невоєнного. Того, чого хочеться і приємного відчувати.
З кола безпеки теж можна розвернути неабияку підтримку по перевезенню людей з гарячих зон, пошук для них крову та їжі. Організовувати психологічну, енергетичну, молитовну, творчу, кібер, фінансову, інформаційно-просвітницьку діяльність. Можна просто жити і працювати.
Найцінніше у цьому колі – купа ресурсу, яким люди енергетично можуть живити інші кола. Хоча можна і вимотатися, як в колі активного впливу.
Такі люди, коли на своєму місці, відчувають, що роблять своєю безпекою і ресурсом важливу справу. І головне – вони мають намір повернутися і відбудовувати свою державу. Бо мають для цього палке бажання, сили, психічне та фізичне здоров’я.
Коло Розширення
Ці люди, як насінини з кульбаби, порозліталися по інших країнах і не збираються повертатися. Вони зараз там і мають намір залишатися на чужині як резервна копія. Як бек ап. На всяк випадок. На чорний день. Якщо нас усіх не стане.
Вони може забігли так далеко і сховалися так якісно, що вижили, і будуть мати змогу пускати коріння в нових умовах, на інших землях, передаючи наш генофонд, пам’ять предків, мову, колискові, культуру, світобачення, ставлення до речей.
Ці люди, коли на своєму місці, мають місію від’їхати якнайдалі, і не планувати повернутися. Їхнє завдання – зберегти і розширити, розповсюдити, продовжити Україну та українське в світі. На всяк випадок. Так треба.
Коло Сенсу
В новому немає людей. В ньому є те, що об’єднує всі інші кола єдиним сенсом. Вистояти. Вижити. Не зламатися. Перемогти.
Коло сенсу дає зрозуміти, що кожне коло є важливим, бо без нього нічого не буде, система не буде працювати на виживання, збереження та розвиток.
Це як Земля. Ядро, мантія, земна кора, атмосфера, озоновий шар. Кожна частина має сенс і призначення.
Без цільного, гарячого, живого ядра не було б і Землі. А без озонового шару, тоненького і легкого, Земля була б зруйнована.
І тільки так, разом – від червоного до фіолетового – утворюється той самий білий спектр.
Кожне коло важливе для збереження України на карті, в серці, в світі.
Яке ваше коло? Як ви знаєте, що воно ваше? Яка ваша місія в ньому?
Помічаю, що непорозуміння та звинувачення, найчастіше виникають між різними по цінностях і призначенню колами. Особливо між тими людьми, які знаходяться в певному колі, а мають бути в іншому. Проте, на жаль, поки цього не зрозуміли.
Бажаю кожному знайти своє коло в цій війні. Впевнитися в ньому і завдяки цьому знайти свою місію – жити, боротися, діяти на своєму фронті!
Автор: ОЛЛІ СКОРДІНА, викладач англійської, наративний практик, автор книг про дитячо-батьківські стосунки.
