Новорічні та різдвяні свята відгули, залишаючи після себе яскраві, теплі спогади і розмаїття подарунків. Добре, якщо подарунок саме той, про який мріялось і бажалось. А що робити з тими, котрі не підходять?
Оскільки кожен з нас може бути не лише отримувачем, а й зненацька виявитися саме таким невлучним дарувачем, то подивимося на ситуацію з різних боків.
Звідки беруться “непідходящі” подарунки:
- Дарувачу важливо зробити подарунок і байдуже, як його сприймуть (в такому навіть самому собі часто не зізнаються).
- Дарувач сам радіє (чи навпаки, не радіє) усім подарункам і не може уявити, що у когось не так.
- Дарувачу важливо, як сприймуть його подарунок, але він не знає, що насправді порадує отримувача.
- Дарувачу важливо, як сприймуть його подарунок, але він помиляється щодо того, що ж насправді порадує отримувача.
- Дарувачу важливо, як сприймуть його подарунок, він знає, що насправді порадує отримувача, але не може цього зробити з певних причин (матеріальних, фізичних, моральних).
- Отримувач мав очікування щодо подарунка, які не справдилися.
- Отримувач не вміє (не може) радіти подарункам.
- Отримувача не радують подарунки від конкретного дарувача.
- Ваш варіант ____________________________________ .
Які б не були причини невдалого подарунку, ключове – як використати розуміння цього для покращення свого майбутнього, не відкладаючи в далеку скриньку. Можна почати з того, що запитати себе по кожному з вказаних пунктів:
- А де тут я?
- На скільки це про мене?
- Що мені це дає? (тут бажано знайти рівну кількість плюсів і мінусів.)
- Що я можу зробити (не взагалі, а конкретно), щоб змінити те, що є?
Відповідаючи, пам’ятайте, що подарунки – завжди про стосунки. Навіть, коли вони формальні. Цікаво, що це як про ставлення до іншого, так і до себе.
Чесно розберіться
Наприклад, пункт перший.
Він зовсім не про мене. Мені важливо радувати тих, кому дарую подарунки. Це дає мені, з одного боку, приємність бачити радість отримувачів і відчувати “я молодець”, з іншого – це додаткові витрати часу і коштів.
Щоб позбавитися мінусів можу готувати подарунки заздалегідь, перевірити, чи усіх хочу аж так радувати, навчитися отримувати своє “я молодець” іншими способами.
або
Так, це про мене. В більшості випадків мені байдуже, що там хто думає з приводу моїх подарунків. Подарувала, галочку поставила – проїхала і побігла далі. Це дає мені, з одного боку, свободу від проблеми підбору подарунків і чисту совість, що усіх, кого треба, привітала. З іншого боку, я могла би мати більшу користь, якби враховувала бажання, тоді б подарунки точніше потрапляли в ціль. Та й формальні подарунки менш запам’ятовуються.
Щоб перевести мінуси в плюси, мені варто уважніше ставитися до подарунків тих людей, які мені важливі. А до цього – перегляну: кому, що і для чого дарую.
або
Це про мене лише частково. Формальні подарунки від мене отримують люди, з якими і стосунки формальні. Плюси – згадала, забігла в найближчий магазин, купила, подарувала. Все. Мінуси – неприємно, коли бачу, що подарунок не викликає емоцій.
Щоб цього мінусу позбутися, наступного разу навіть у найближчому магазині пошукаю те, що справді може порадувати отримувача.
Звісно, у кожного буде щось своє. Відповіді на пункти 6, 7, 8 і, якщо є, 9 теж приміряйте на себе, а не на іншого.
Слід пам’ятати, що зусилля одного вгодити з подарунком не гарантують приємних реакцій у іншого, хоч і підвищують шанси на це. Головна мета цього самодослідження – не тільки подивитися чесно на своє ставлення до подарунків і до тих, кому даруємо чи від кого отримуємо, а й дозволити собі чинити не лише як звично, а й по-новому.
Інші дії породжують інші наслідки. До того ж, питання “Що робити з подарунками, які не підходять?” отримає нові відповіді, з усвідомленим урахуванням ваших бажань та цілей.
В якій би ролі, дарувальника чи отримувача, ви не були, нехай подарунки завжди радують та приносять позитивні емоції.
Автор НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, екофасилітатор, супервізор, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги.
