СЛОВО І ТІЛО

Хочемо ми цього чи ні, але наші слова рідко розходяться з нашими справами, особливо якщо мова про неконтрольовані, сказані зопалу чи автоматично. Люди помічали це здавна, звідти і вирази “накаркати”, “наврочити”, “в недобру годину сказано”, “в добру годину сказати, в лиху мовчати”. Що ж це, забобони чи життєвий досвід? Радше – життєвий досвід, втілений у забобони.

Що каже психологія

Мова – відображення не лише нашої мисленнєвої діяльності, а й психічної. Наприклад, кожна професія має свої характерні слівця, а молоді матусі говорять про немовлят “ми поїли, ми поспали” (це є нормою до тих пір, поки дитина не почне говорити про себе “Я”).

Людина істота соціальна. Правила існування в соціумі вимагають вміння контролювати не лише вміст сказаного, але й форму. Отож, людина постійно дбає, щоб “свої” сприймали її певним чином. Саме тому любителі лайливих слів у побуті чудово обходяться без них у кабінеті свого керівника, на конференціях, співбесідах, бізнес-перемовинах тощо, а гарно виховані, культурні і ввічливі вдома підлітки гучно лаються на вулиці.

В управлінні сенсом і формою ми – майстри, бо вчимося цього практично від народження. Спочатку дитина змінює наповнення слів емоційним забарвленням: “дай” чи “любу” для мами, тата чи бабусі з дідусем буде звучати по-різному. З такою безперервною практикою, чим більше слів ми знаємо, тим віртуозніше ними жонглюємо для своєї мети.

Але за найдовершенішого контролю, ні-ні, та й з’являються слова – супер-агенти, які примудряються проскочити повз наших внутрішніх фільтрів. Про них сьогодні й говоримо, бо вони – поштові голуби нашого несвідомого.

Наш мозок постійно обробляє величезні об’єми інформації, при цьому на рівень усвідомлення потрапляє мізерна частина. Ми дивимося на яблуко і бачимо яблуко, не задумуючись, як змінилися в оці колбочки чи палички, в яких пропорціях активізувалися рецептори синього, зеленого і червоного кольорів, хімічним чи електричним способом передаватиметься інформація від нейрона до нейрона.  Мозок сам визначає, яка інформації важлива, а яка може полежати на дальній поличці. Оптимізація діяльності – мінімум необхідних дій і даних для результату достатньої якості.

Усі дані не лише дбайливо зберігаються, а й постійно впорядковуються. Іноді з набору дрібних і самостійно незначних елементів складається картинка дечого, що вже потребує додаткової уваги, але ще не є нагальною проблемою. Підвищена внутрішня увага проявляється якраз у таких особливих словах, тому вони періодично змінюються.

Як цим користуватися

Наші “герої” мають кілька ключових ознак:

1) як правило, ми їх любимо і вважаємо особливо вдалими й точними для опису;

2) виразні й емоційно-насичені; 

3) часто їх використовуємо; 

4) навіть не помічаємо, що сказали саме ці слова. 

Частину можна відслідкувати по улюбленості, але найкращий спосіб дізнатися про свої мовні звички – запитати у найближчих, з ким відкритого спілкування найбільше. А далі подумати: а про що ці слова у прив’язці до тіла?

Наприклад:

  • Сіли на шию: наскільки вільна моя шия? чи не турбує мене головний біль напруги? чи слідкую я за правильною поставою за комп’ютером-телефоном?
  • виїдають мізки, вибух мізків: чи нема незвичних відчуттів у голові? (шумів, болю, стрибків тиску);
  • мотають нерви: як почувається нервова система? чи не з’явилася плаксивість, дратівливість, загальмованість, часті різкі зміни настрою?
  • тягну на горбі, не витягую: як спина? гнучка? ніде не болить?
  • йдуть в дупу, зроблено через дупу, руки з дупи, сидіти на дупі рівно, терпіти його не можу: з кишечником усе гаразд? діареї, закрепу, геморою нема?
  • щоб воно скисло, ходиш з кислим обличчям, що ти киснеш, не переварюю його: з шлунково-кишковим трактом (ШКТ) все гаразд?
  • ну можна витримати!, не витримую: тут себе варто питати і про спину, і про ШКТ;
  • в шоці, чокнуті, божевільні, дебіли: перевантаження, перенапруження (психологічного, фізичного, емоційного, інформаційного) немає? відпочинок вчасний і достатній?

Аналіз улюблених висловів – не спосіб діагностики, але привід придивитися до себе уважніше і подбати про свій фізичний і психологічний стан. Адже профілактика дешевша за лікування. Якщо ж є улюблений “крилатий” вислів, проте організм як справний годинник, то і нехай. Для допитливих: можна навмисне змінити улюблені слова і поспостерігати, як це впливає з часом на мислення. Зазвичай, моделі реагування стають гнучкішими.

Будьте здорові!

Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, екофасилітатор, супервізор, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *