В Україні війна енергетично відчувається у просторі, липне несподіваним страхом, прослизає у думки і бринить у тілесній напрузі, що проростає відчайдушною втомою. Все це нормально. У цій ненормальній ситуації. Тому для початку усвідомте, що ми всі у цій війні, але всі по-різному. Отже, і втома від війни у всіх різна, бо обумовлена різними чинниками.
Загальні умови, в яких ви знаходитесь
В тилу втома від війни настає через тривале емоційне напруження, пов’язане з невизначеністю, катастрофічним новинами, страхом, тривогою, часто невідреагованою агресією, соромом і провиною через те, що “у мене все ок”.
Напруга зростає в рази, коли до неї долучається ризик для життя, як на територіях, що в окупації чи під постійними обстрілами.
Втома від війни набуває геть інших обрисів на фронті, де до цілодобового ризику для життя долучаються фізична, інтелектуальна, емоційна, духовна напруга, складні побутові умови та багато іншого.
Індивідуальні чинники:
– хвилювання за близьких, особливо коли хтось на фронті, в окупації чи під обстрілами;
– втрати коханих, сім’ї, житла, друзів, роботи, звичної обстановки (і це вже не втома, а дещо геть більше);
– професійна діяльність: ті, хто працюють з людьми, особливо з їх болем, – медики, психологи, соціальні працівники, педагоги – втомлюються суттєво більше за своїх інших співмешканців, оскільки до своєї особистої напруги “добирають” ще й чужої;
– психофізіологічні особливості, обумовлені типом нервової системи, що є вродженою. Так, люди зі слабкою нервовою системою, маючи підвищену чутливість до всього, “випадають в осад” швидше, ніж люди з сильною нервовою системою.
Ваша відповідальність
По-перше, не порівнюйте непорівнюване: свою втому від війни зі втомою від війни інших людей, особливо свою особисту із загально груповою (“я ж у безпеці, а от хлопці…”), а також посилайте за російським кораблем всіх, хто вас до такого порівняння спонукатиме.
По-друге, проаналізуйте свою особисту втому від війни: якими чинниками вона обумовлена – як загальними, так і індивідуальними. Наприклад, особисто я знаходжусь у відносній безпеці, мої рідні поруч. У мене є родичі у місті, що часто обстрілюється, а зв’язок з ними втрачено ще до війни. Багато моїх друзів у Києві; близькі подруги за кордоном. Я педагог і психолог, що працює на підтримку інших з 5-го дня війни і в мене слабкий тип нервової системи (а ще я – інтроверт). Таким чином, я відчуваю втому, що супроводжується певним фізичним і психічним дискомфортом. Але цілком терпимо, що можу робити всі свої повсякденні, і навіть більше, справи. Проте для самодопомоги і самовідновлення я на певний час сильно обмежила взаємодію з людьми (не брала клієнтів, не вела групу підтримки, мало спілкувалася взагалі). Отже, втома у мене є, але так, що з нею можна і бути, і діяти.
По-третє, виходячи з особливостей вашої особистої втоми від війни шукайте способи відпочити хоч трішки.
Кілька способів перепочити
Пропоную дещо зі своєї “аптечки”. Але більшість моїх засобів для тих, хто знаходиться у відносній безпеці:
- поставте себе на паузу: візьміть вихідний, відпусточку, пару годин відпочинку навіть від волонтерства (повірте, після “паузи” ви станете продуктивнішими, доведено багатьма психологами);
- зробіть інформаційний і цифровий детокс: обмежте до мінімуму “вживання” новин, менше сидіть у телефоні і комп’ютері, особливо після пробудження і перед сном;
- займіться релаксацією і медитацією;
- змініть обстановку: поїдьте на рибалку, в ліс, на пленер, на екскурсію, погуляйте своїм містом, відвідавши райони, у яких ніколи не були, або були дуже рідко;
- зробіть “дорожню медитацію”: сядьте у маршрутку, тролейбус, автобус, трамвай та проїдьте його маршрут від початку до кінця (або стільки, скільки захочете);
- підіть з друзями на чай, піцу, суші, барбекю або, навпаки, побудьте весь день вдома і/або усамітніться;
- почитайте книгу, подивіться фільм, послухайте музику, цікаву лекцію або аудіокнигу (слухання, до речі, чудово сполучається із лежанням)
- займіться улюбленою творчістю: малюйте картини по номерах або не по номерах, вишивайте, в’яжіть, майструйте, пишіть, або ж робіть нічого стільки, скільки витримаєте;
- сходіть до психолога, психотерапевта, відвідайте психологічну групу підтримки;
- виспіться, нормально поїжте, зробіть фізичні вправи, прийміть душ чи ванну;
- видихніть, вдихніть, прислухайтеся до свого серця, побудьте з собою.
Безумовно, є тип людей, яким відпочивати складно і неможливо, вони будуть стояти до кінця і відпочивати потім. І це теж норма – для них. Ми всі різні, тому якщо навіть вам нічого не відгукнеться з мого списку, можливо, він надихне вас на щось своє.
Бережіть себе – нам ще потрібно багато сили.
Разом – до Перемоги.
АВТОР: Лариса Подкоритова, кандидатка психологічних наук, психологиня-арттерапевтка
