За статистикою в Україні під час війни укладено більше шлюбів та менше розлучень. А саме: укладено 103 903 шлюби, 7 632 – розлучень. Чому люди одружуються – це приватне питання. Пропоную розібратися, звідки взагалі прийшла ідея “укладати шлюб”.
Історичний аспект шлюбу
Коли люди жили в печерах, чоловіки добре знали, що жінки є полігамними. Здатність жінки до мультиоргазмів дозволяла змінювати партнерів. Чоловік не мав впевненості, що він батько дитини. І про жінок з дітьми дбало все плем’я, інакше людський рід уже давно припинив би своє існування.
Ідея виникнення шлюбу виникла у чоловіків. Це був найефективніший спосіб конкурентної боротьби за жінку дітородного віку. Далі, коли почало розвиватися землеволодіння та формуватися капітал, чоловіки задумалися про передачу спадщини офіційно. Для цього необхідно було бути впевненим, що саме він є батьком дитини. Тому почав розвиватися культ невинності, заборони дошлюбних стосунків для жінки. Усі старі традиції, коли після першої шлюбної ночі всі сусіди приходили подивитися на простирадла, а також обмеження та гноблення жіночої сексуальності, йдуть від невпевненості чоловіка.
Жінки стають моногамними лише тоді, коли зустрічають чоловіка, який здатний захистити її та оточити турботою, з яким у неї особливі емоційно близькі взаємини.
Люди у шлюбі:
1. Офіційно проголошують про свої стосунки.
2. Мають права та обов’язки стосовно одне одного.
3. Законно передають спадщину дітям та дружині / чоловіку.
4. Мають загальний бюджет: легше розподілити фінансове та побутове навантаження.
5. При розлученні у подружжя є права на спільне майно, сплата аліментів регулюється державою. У дружини й дитини є права на спадщину. За потреби судом приймаються рішення щодо організації проведення кожним з подружжя часу з дітьми .
Отже, однією з причин, чому люди одружуються – це, щоб у подружжя були права та обов’язки, які у разі конфлікту допоможе вирішити суд.
Зміна шлюбних традицій
В Україні та Європейських країнах вже розглядають на законодавчому рівні питання, які пов’язані зі спадщиною для спільних дітей, батьки яких знаходяться в громадянському шлюбі чи партнерстві. У Скандинавських країнах, таких як Данія, вже можуть розглянути громадянство, якщо жінка у партнерських стосунках, але не є громадянкою Данії. Проте в Норвегії так не буде: тут визнають лише офіційний шлюб, і лише тоді розглядатимуть питання про громадянство.
У Європі дедалі більшої популярності набуває не укладення шлюбу, а укладення контракту між партнерами. Де все чітко описується: кому і що дістанеться у разі, якщо пара розлучиться або один із партнерів помре. На жаль, це життя, і без офіційних домовленостей, можна втратити не лише кохану людину, а й – прав на спільне майно.
В арабських країнах, якщо люди офіційно не одружені, то чоловік не має права вирішувати проблеми своєї жінки в державних інститутах. З ним навіть розмовляти не будуть. В цих країнах позашлюбна дитина досі катастрофа. Державні органи не знають яке прізвище дати дитині, що вже говорити про право власності та громадське засудження позашлюбних дітей.
Є ще екзистенційний аспект у прийнятті рішення укласти шлюб. Коли чоловік іде на війну, його життя може обірватися будь-якої хвилини. Коли він знає, що на нього чекає вдома кохана дружина, це дає багато сил і ресурсу. Тому що з цією жінкою він пов’язаний і коханням, і законними стосунками.
5 умов успішного шлюбного союзу
Для того, щоб шлюб був благополучним, необхідно виконати 5 умов:
1. Спільні цінності. Відмінності у переконаннях можуть призвести до постійних конфліктів та непорозумінь. Найчастіші конфлікти, на ґрунті переконань, стосуються грошей, сексу, виховання дітей, родичів.
Наприклад, хто керує грошима в сім’ї, як їх витрачати, яке ставлення має бути до грошей у сім’ї.
Сварки через секс можуть мати різноманітні причини. Часто сварки стосуються різних цінностей до сексуальних стосунків. Наприклад, як і скільки займатися сексом, коли і де. Розбіжності у цьому призводять до відкритих конфліктів і пасивної агресії.
Постійним джерелом сварок у парі можуть стати питання: як виховувати дітей, як їх карати і заохочувати.
А також кожен із подружжя має батьків, братів та сестер, інших родичів. Тобто людина одружується не лише з жінкою чи чоловіком, а й з усіма її та його родичами. Людина бере путівку у життя, як у готелі “все включено”. З приводу батьків дружини існує безліч жартів у чоловіків, а з приводу свекрух виплакано чимало сліз у жінок. Ситуацій для сварок може бути чимало.
2. Турбота. Коли в парі обидва партнери піклуються одне про одного, стосунки цієї пари будуть на високому якісному рівні. Але буває так, що один із партнерів проявляє турботу, а інший – ні. Тоді в сім’ї виникають конфлікти, незадоволення одне одним, дорікання та претензії.
Надзвичайно важливо проявляти турботу для розвитку прихильності та емоційної близькості. Також піклування одне про одного називається спонтанним проявом доброти. Якщо людина відчуває, що про неї дбають, це збільшує хорошу мотивацію у стосунках.
Однак ніхто не може сказати, скільки турботи та який її спосіб правильний. Це для себе визначає кожна конкретна пара.
3. Близькість. Коли у стосунках є близькість, то партнерам легко і весело одне з одним. Емоційна близькість створює почуття прихильності. Людина не просто викликає симпатію, хочеться провести з нею час.
Коли пристрасть зникає, партнери стають нудними одне для одного. Це означає, що вони втратили контакт на рівні своїх внутрішніх дітей.
4. Спілкування. Здорове спілкування партнерів пов’язане з їх емоційною зрілістю. Наскільки якісно вдається обговорити проблеми, що виникають?
Необхідно розвивати в собі доросле сприйняття інформації від партнера. Тоді можливе конструктивне рішення проблем. В іншому випадку з’явиться лише дитяча образа на партнера.
Важливо також навчитися відпускати почуття. Коли є конфлікт і непорозуміння з партнером, безумовно, кожен бачить ситуацію лише зі своєї точки зору. Здається, що інший несправедливий, не виявляє належної поваги, не додає чогось. Якщо навчитеся відпускати свій гнів і обговорювати проблеми в спокійному стані, це буде дуже корисною навичкою.
5. Прив’язаність. Коли люди зустрічаються, це дві різні людини зі своїм індивідуальним, окремим Я. Коли вони починають спілкуватися частіше, вони емоційно зближуються, їх стосунки змінюються. Їхнє спільне поле спілкування стає дедалі більшим. Вони навіть іноді стають схожими одне на одного.
Коли між чоловіком і жінкою є емоційний контакт, між ними з’являється прив’язаність.
Прив’язаність може бути найкращим другом, а може – найбільшим ворогом. Оскільки вона є стабільною, то й не зникає дуже швидко.
Коли один із партнерів помирає, жива людина все ще має прив’язаність до людини, якої вже фізично немає. Тоді цій людина надзвичайно складно. Вона відчуватиме сильний біль.
Лише після проходження всього процесу горювання та жалоби, через досить тривалий час, ця прихильність минає. Важливо попрощатися і відпустити померлу людину, щоб жити далі.
Основи щасливої родини
Шлюб триватиме у тій чи іншій формі. Тисячоліттями в нас була закладена ідея, що одружуватися – це добре. Водночас розвиватиметься контрактна домовленість між партнерами.
Укладання контракту – це гарантія прав обох партнерів, водночас це дає розуміння свободи вибору партнера і підвищує відповідальність у стосунках. Але яка б не була законодавча база, найщасливішими парами будуть ті, хто має:
- Сумісність у цінностях.
- Турбота та дбайливе ставлення одне до одного.
- Гарний емоційний контакт, близькість. Коли партнери хочуть проводити вільний час разом.
- Вміння домовлятися і не обговорювати свої проблеми в гніві.
- Прив’язаність. Саме вона дає дійти парі до кінця стосунків, коли один з партнерів помирає.
- Кохання, радість, захопленість одне одним. Це ті почуття, які супроводжують пару впродовж усього шляху, незважаючи на проблеми та складні ситуації.
- Емоційна зрілість та вміння чути й слухати одне одного. Це дозволяє обговорювати та вирішувати проблеми конструктивно.
- Офіційно закріплений договір також підживлює дорослу частину. Тільки зріла людина може відкрито висловити власну свободу волі і взяти відповідальність за стосунки.
Тож, незалежно від того у цивільному ви шлюбі чи законному, з контрактом чи без – щастя в сімейному житті здобувається за умови наявності взаємного кохання, поваги, довіри та турботи. Адже саме заради цього люди одружуються.
Автор: НАДІА СААФАН-МІЩЕНКО, психолог-сексолог, сімейний психотерапевт.
