Від панічних атак не вмирають, але страх смерті відчувається напрочуд яскраво. Крім того, буває не так страшна сама панічна атака, як її очікування. У статті розберемо, як розпізнати ПА (панічна атака), різницю ПА у військових та цивільних і чому це страшно, але не погано.
З лютого 2022 кількість скарг на панічні атаки неймовірно виросла. За рік пік спав, але після новорічних обстрілів знову підскочив. На перший погляд, для того, хто потерпає від ПА, від знання цієї динаміки не легше. Але досвід показує, що буває по-різному.
ЯК ВПІЗНАТИ ПА
Ключова ознака ПА – сильний страх смерті і того, що з ним пов’язано (власне – смерті, безпорадності, важкого чи невиліковного захворювання, зганьбитися перед людьми). Типовими ознаками є задуха, прискорене серцебиття, запаморочення, втрата рівноваги, різке підвищення артеріального тиску, тремор, підвищення пітливості, оніміння рук і/чи ніг, нудота, дискомфорт у животі, втрата контролю над собою, дереалізація (не розумію, де я; все навколо не реальне), деперсоналізація (не розумію, хто я; бачу себе зі сторони).
Зазвичай про ПА говорять, якщо є хоча б чотири симптоми. Проте, якщо їх менше чи страху немає, і лікарі говорять, що зі здоров’ям все гаразд, то теж є сенс підозрювати ПА. Думка лікарів важлива, бо вказані прояви можуть бути ознакою цілого переліку захворювань: від анемії до ендокринних, серцево-судинних та хвороб опорно-рухового апарату. Якщо людина “вмирає” зі страху і має увесь список реакцій, бо над нею свистять кулі чи поруч прилетіло, – це не ПА. Це реакція на реальну загрозу життю і цілісності.
ЗВІДКИ РОДОМ ПАНІЧНІ АТАКИ
ПА це прояв нашої психіки. Це добра новина, бо означає, що вони працюють на нас! Інша справа, що переживати їх може бути настільки неприємно і важко, що ми швиденько записуємо ПА у вороги і починаємо з ними боротися, а як не вдається, то уникати. Хоч результативніше і швидше – зрозуміти, про що волає нам наше несвідоме.
Можна виділити два джерела ПА:
- основне напруження;
- напруга через страх повтору ПА.
Причина основного напруження часто здається очевидною: боюся прильотів; боюся не в итримати і втратити самоконтроль, свідомість чи глузд; боюся повертатися на фронт після поранення чи відпустки; боюся бути у натовпі тощо. Однак це лише фасад, за ним може ховатися усе, що завгодно.
ПРО ЩО ПА У ВІЙСЬКОВИХ
ПА як перший прояв повернення можливості відчувати зустрічається у тих, хто відновлюється після важких хвороб та від травм насильства фізичного, психологічного, сексуального. Військові, рятувальники, а також службовці та волонтери, які мають справу з тілами померлих, фактично знаходяться у тривалій травмі насильства. У кожному зі згаданих випадків для самозбереження і економії ресурсів може вмикатися “заморозка” емоцій, іноді до повного невідчування. Коли з’являється можливість розслабитися у безпечній (умовно безпечній) обстановці і дозволити собі “розморозитися”, першою пробивається через цю “броню” еволюційно найсильніша емоція і наш вірний вартовий – страх.
Військові у відпустці дивували неочікуваними варіантами:
- ПА як тренування готовності долати виклики поряд з розслабленням вдома;
- ПА як спосіб справлятися із нестачею адреналіну на час, поки вдома;
- ПА як спосіб справитися з розчаруванням і не почати воювати з близькими.
Окремо можна виділити ПА перед поверненням на передову після поранення. Вони схожі на щеплення. У людини був один рівень самозбереження – базовий. Потім трапилося поранення. Воно ввімкнуло переосмислення своєї смертності і ставлення до неї, а це запустило підсилену реакцію страху аж до ПА. На посилену реакцію страху почали випрацьовуватися нові способи з ним справлятися. Як і з медичним щепленням, для нового імунітету потрібен час. Якщо за внутрішніми відчуттями часу не вистачало, то ПА посилювалися. Якщо час додавався (не одразу з госпіталя на нуль), то послаблювалися.
Як зазначали військові уже з передової “адаптуватися до цього не можна, але ступору чи паніки немає”.
ПРО ЩО ПА У ЦИВІЛЬНИХ
Схожий механізм увімкнувся у частини цивільних після новорічних обстрілів.
Також є певна подібність і у випадках, коли ПА запускаються сигналами тривоги чи гучними звуками. Особливо, якщо вони пов’язані з тим, що людина отримала свій перший досвід переживання сильного страху саме при обстрілах, а тому не мала випрацюваних способів справлятися. Гостра реакція записалася у пам’яті, як єдино можлива, чи переживання перших обстрілів наклалося на попередньо виснажений чи ослаблений стан. Тут спільною рисою є необхідність усвідомити наявність ресурсів, які з певних причин опинилися в тіні і тому не використовуються.
Часто ПА підштовхують зробити те, чого робити не хочеться, хоч і є внутрішнє знання, що так потрібно і буде правильно. Ці справи пов’язані з глибинними цінностями людини, часто саме зі стосунками: зробити крок назустріч чи розійтися (стосується батьків, дітей, шлюбних партнерів), надати собі нове місце у стосунках, визнати, що інша людина зараз дорожча за власне життя чи навпаки, кожен відповідає за себе. У цивільних також сюди входять питання значної зміни діяльності чи місця проживання.
Окремо винесу задачу “перестати дозволяти собі ігнорувати себе”. Вона про те, що людина втрачає зв’язок з реальністю в площині … себе. Коли тривалий час сотні важливих справ нагальніші за власний стан, неодмінно настає період, коли ресурси організму вичерпуються, підходять до нуля. Людина це бачить, але вперто відмахується, бо ж треба ще. Потім надовго падає “з копит” від якоїсь хвороби. Якщо ж людина хоч трішки звикла дослухатися до своєї психіки або не має ніякої можливості довго хворіти, то психіка може спробувати ввімкнути сирену і докричатися до свідомого панічними атаками.
Це лише частина задач ПА, насправді їх більше. Спільне те, що ПА – працюють на свого власника. І це перший крок в науці “жити з своїми ПА в мирі й злагоді” – визнати, що Ваш організм Вам не ворог, він – Ваш найвідданіший друг, хай і часом дивакуватий.
На фоні основних причин страх самої ПА видається чимось дрібним, однак він тримає тіло й психіку в постійній напрузі, яка накладається на основне напруження. Від цього ПА посилюються, це лякає ще більше, внутрішнє напруження зростає, ПА ще посилюється і так далі по наростаючій.
З іншого боку, відсутність страху повтору може вимкнути навіть давні тривалі ПА. Через пів року повномасштабної багатьом отак полегшало від розуміння: ПА зараз можуть бути у кого завгодно, зараз це нормально.
Як ще можна допомогти собі при ПА і коли потрібна медикаментозна підтримка – у другій частині.
Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, супервізор Гарячої лінії підтримки Українського Ветеранського Фонду, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги, член Української асоціації психологічної підтримки.
