ЗМІ вже встигли назвати те, що відбувалося в Україні у лютому-березні “Великим Виходом”. Коли кілька мільйонів українців водночас перетинали кордон, рятуючись від військової агресії російської федерації. “Великий Вихід” у Біблійних притчах спонукав ізраїльтян вийти з поневолення у Єгипті і сорок років ходити разом з Мойсеєм у пошуках шляху до Землі Обітованої.
Загроза поневолення та ризики для життя, які несе війна, в усі часи спонукали велику кількість людей одночасно залишати свої домівки та шукати безпечного для себе місця. Залишаючи свою, віками облаштовану землю, яку підсилювало не одне покоління пращурів, передаючи цю силу і нам
Зі зміною місця проживання розриваються фактичні, видимі звʼязки з соціумом та побутом, до якого звикли. Розриваються також і невидимі звʼязки з праотцями, своєю глибинною сутністю, повʼязаною з корінням. І доки йде облаштування на чужині, цей фактор так і залишається до пори не дуже видимим оку та серцю.
Однак проходить якийсь час і настає туга, яка по-різному називається у різних людей, але уніфікована назва якій “ностальгія”. Це не просто туга та смуток за минулим, за тим, що втрачено. Це глибинна ослаблена сутність втрати звʼязку з родом заводить свою монотонну пісню жалю. Бо втрата домівки – це, в тому числі, і втрата себе, своєї родової задачі, яку мали виконати для наступних поколінь на тому місці, де жили наші прабабусі-прадідусі. Виходячи у таке життєве паломництво, з втратою ризику загроз для існування, людина може постати перед ризиком втрати власної ідентичності. Адже не дарма таким гірко популярним став фейсбучний мемчик:
– Де ми? – До біса! Хто ми?
У пошуках власної ідентичності
Людина – істота соціальна та адаптивна. Впоравшись з базовим питанням власної безпеки, облаштувавши побут, знову піднявшись на кілька сходинок піраміди Маслоу, починаються пошуки себе та свого шляху у контексті відриву від рідної землі. Чим більше людина втратила, і тут я маю на увазі не стільки матеріальні статки, скільки соціальну реалізацію, тим складнішим може бути її становлення на новому місці. Тому так щемливо зараз звучить Ремарк з його самотністю “втраченого покоління”. Він так і не знайшов себе після криз початку і середини ХХ століття. Втім, залишив нам добрий спадок своїх книг, звідки можна читати про такий же досвід пошуку себе та свого місця під сонцем.
Шлях, паломництво, самотність – ці поняття пов’язує Людина. Людина, яка приходить у цей світ сама, сама торує свій шлях і так само сама приходить до Творця наприкінці свого земного існування. Тому так глибоко відгукнулася думка моєї колеги. Прийняття, внутрішня воля, індивідуальний вибір, який робить кожна людина у своєму життєвому паломництві, – від цих складових залежить смислове наповнення Шляху.
Важке паломництво у пошуках своєї землі сприяло, між іншим, обʼєднанню ізраїльтян навколо Мойсея та ідеї рідної землі. Землі, де, нарешті, всі знайдуть перепочинок та прихисток.
Для людини поняття дому важливе не лише як прихисток. Рід, родина, домівка, людина – все сприяє тому, щоб особистість максимально швидко змогла розкритися, проявитися у цьому світі. Втрата складових у цьому ланцюжку лише ускладнює проявлення. Оскільки витрачаємо такий дорогоцінний час, на створення “домашніх” умов в іншому місці.
Багато українців за два місяці втратили свою землю. Більшість втратили фактично: зруйновані будинки, окупаційний режим, втрата рідних. Здається, що для повернення немає передумов.
Втім, для мене дім та людина – поняття тотожні. Дома людина може бути собою, зняти маски, які одягає впродовж дня, виходячи у світ, перестає грати ролі. Тож Шлях додому за обставин, в яких багато хто з нас опинився, може початися якраз з шляху-повернення до самого себе, зі створення внутрішньої власної домівки-прихистку, де буде затишно і спокійно. І навіть якщо доведеться блукати пустелею повернення до Землі Обітованої ще якийсь час, людина матиме найголовнішу запоруку успіху для цієї справи – саму себе.
Велике повернення
Шлях додому як Шлях до себе може бути довгим, тривожним, з купою викликів. Втім, почавши з себе, давши прихисток самому собі, можна стати прихистком і для інших. Таких же самотніх паломників, хто отримав у своєму житті найбільш складний виклик – пошук шляху до витоків. Через Великий Вихід вийти на Велике Повернення. Повернення, насамперед, до самого себе. Мойсея вела його віра та довіра Творцю. Таким чином він зміг допомогти півмільйону своїх співгромадян. Відновивши віру та внутрішні звʼязки зі своєю сутністю, зможемо долати всі виклики на шляху. Натомість нагородою стане Земля Обітована, хай би де ви в даний момент часу не знаходилися. Бо ви нею і є.
АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, засновниця альтернативного шкільного проекту «Наша школа», письменниця.
