Місця сили оповити легендами та міфами і наповнені вірою у певну чарівність таких місць. Вони обіцяють подарувати здійснення найзаповітніших мрій, наповнити енергією, дати ясність в заплутаних ситуаціях. Де ж знайти місце сили і чи варто вирушати на його пошуки за тридев’ять земель?
Що таке “місце сили”
Яку картинку ви бачите, коли чуєте про місце сили? Мабуть, кожен своє. Хтось бачить подвір’я батьківської хати, де пройшли безтурботні дитячі роки, гойдалку посеред двору, на якій можна було робити сонечко, поки вітер грав неслухняним волоссям і по всій окрузі лунав задоволений сміх.
Хтось згадує університет, мудру та люблячу альма-матер, що подарувала професію та квиток у майбутнє, впевненість в собі та своїх знаннях. Часом знову хочеться пройтися велетенськими та чаруючими коридорами, встеленими блискучим мармуром, щоб відчути себе Гаррі Поттером у Гоґвортсі.
А хтось уявляє килимок для йоги, на якому тричі на тиждень починає свої буремні дні. І вже за годину на простому тоненькому килимку повертає собі ресурс, спокій та внутрішню тишу.
А в когось перед очима постають грандіозні гірські вершини, вкриті сніговими шапками чи зеленими шаликами, що наповнюють відчуттям величі світу, в якому живемо. Або затишний пляж на узбережжі теплого моря в час світанку. І нікого. Тільки шурхіт хвиль та розслаблене серцебиття. Легкий подих й переживання неповторного “тут і зараз”.
Що стосується мене, то деякий час “місце сили” означало для мене виключно певну точку на карті – географічну назву, пункт незвичної подорожі.
Місцем сили називають географічні області на землі, наділені особливим енергетичним потенціалом. Вони користуються шаленою популярністю в різноманітних релігійних, езотеричних та інших течіях та групах. Вважається, що такі місця найкраще підходять для усіляких духовних практик та посилюють їх ефективність і результативність.
Подорожі зі змістом
Мої свідомі подорожі в місця сили почалися в 2014 році, коли я двічі побувала у Тибеті та в місті Гластонбері у Великобританії.
У Тибеті я відвідала гору Кайлаш, яка в багатьох релігійних традиціях вважається священною. Щороку тисячі паломників з усього світу здійснюють кору (обхід) навколо неї. Нікого не відлякує високогір’я: майже весь маршрут проходить на висоті понад 5000 м над рівнем моря. Навпаки, усіх приваблює таємничість та сила. Ще жодна людина не підкорила його вершину, хоча він нижчий за Еверест.
Кажуть, що Кайлаш – оселя Шиви, один з головних Богів індуїстського пантеону, та Будди, божество в буддизмі. Багато хто проходить цей шлях, щоб очиститися, вознести молитви та маніфестувати свої бажання. Та Кайлаш здійснює не всі, а лише ті, які йдуть від чистого серця.
Не менш цікавою була і подорож в маленьке містечко Гластонбері в південній Англії. З цим місцем пов’язані безліч легенд про святий грааль, лицарів круглого столу та Йосифа Арімафейського, чий посох розквітнув будучи встромленим у землю. Це місто як велика езотерична студія: всюди проводяться “магічні” практики та ритуали. Тут зовсім не дивно побачити групу жінок, які тримаються за руки, стоячи навколо старезного дерева, або дівчину, яка викладає кришталеві камінці біля своєї подруги під час сходу сонця. Тут кожен перехожий з радістю розповість історії про своє надзвичайне магічне місце, довірить таємниці та міфи.
Я настільки захопилася такими подорожами, що завела для них блог, який так і назвала “Тravelingwithsense” ( з англ. – подорожі зі змістом ). Деякий час навіть вважала, що лише такі подорожі й варті чогось. Навіщо витрачати гроші та час на невідомо що? Проте одна подорож змінила моє ставлення і до місць сили, і до того, що стоїть за бажанням їх відвідувати.
Усвідомлений підхід
Ця пригода трапилася в маленькому місті Буша, що на Вінниччині, яке теж теж вважається місцем сили. Ми поїхали туди невеличкою групою, майже нічого не знаючи про нього. Саме тому і скористалися послугами провідника. Поки ми йшли до першого пункту нашої подорожі, вели мову про те, як наповнитись енергією цього місяця, як набратися сили і так далі. Аж раптом наша провідниця Людмила, почувши наші розмови, зупинилася посеред дороги і здивовано глянула на нас:
– Ну чому люди в усьому шукають тільки вигоду? Чому споживацьке ставлення навіть до святинь та чудодійних місць? Всі тільки й хочуть взяти, наповнити, прибрати до рук, присвоїти, забрати. Це не той підхід, з яким варто приходити до таких місць.
Її слова повернули всіх на землю. Ми, щиро кажучи, були вражені та збентежені. І відчули себе пересічними покупцями в супермаркеті, що обговорюють поживні речовини якось продукту.
А наша провідниця продовжила:
– Сенс відвідування місць сили не в тому, аби щось з них взяти, набрати та забрати з собою. А в тому, щоб розкрити власну силу, пробудити свій потенціал. Таке місце допомагає цьому розквітнути та зрости. Ось в чому суть!
Для мене це було неабияке здивування та відкриття. Ця подорож залишила незабутні згадки в моєму серці – безсумнівно одна з найкращих подорожей в житті.
Тож я перестала полювати на спеціальні місця сили, які повинні були мене енергетично чи ще якось наповнити, здійснити бажання або дати відповіді на всі запитання.
Місце сили на відстані витягнутої руки
Я зрозуміла, що в будь-якому місці можна наповнитись, здійснити мрії, відчути зв’язок з вищим, почути підказки небес. Для цього потрібно всього-на-всього бути відкритою, щирою та вдячною.
Тоді місцем сили стає будь-яке місце, де я буваю: чи то алея в польському містечку, вкрита килимом блакитних квітів, чи то затишний сквер поряд з галасливою центральною площею, чи то мамина домівка, де мені завжди раді. Навіть мій робочий стіл, за яким я пишу історії, вже кілька років є моїм місцем сили. А віднедавна в мене з’явилося ще одне місце сили – бігова доріжка в спортзалі. Саме на ній я очищую думки й стаю витривалішою і сильнішою.
Не обов’язково їхати в місце сили на край світу, адже воно може бути десь поруч. А одного разу можна знайти “місце сили” в собі, чого я вам щиро бажаю.
Автор: МАРІЯ КАМЕНСЬКА, художниця, фотограф, письменниця.
