Ми вже рік живемо у постійному стресі з піками великих потрясінь. З одного боку, отримуємо величезне навантаження на організм, з іншого – напрацьовуємо адаптивні механізми. Співвідношення цих компонентів складне і неочевидне: не можна впевнено сказати, що той, хто на перший погляд справляється добре, справді справляється краще того, хто має відверто кепський вигляд і самопочуття. Покаже тільки час. Але “час покаже” – це десь далеко, а жуємо ми ось тут і зараз.
Жування як симптом
Перше і основне. Наші симптоми стають нам поперек горла лише тоді, коли ми можемо на них вплинути. Якщо людина не має ресурсів на зміни, то вона смиренно терпить, сприймає те, що з нею відбувається, як неприємну болючу даність. Так працює наша психіка – не відволікається на недосяжні задачі. Якщо ж можливість поліпшення реальна, то несвідоме постукає у свідомість невдоволенням “Та що ж це таке, скільки ж можна жувати!” (чи чимось таким подібним), або настирним бажанням більшого, кращого, досконалішого.
Друге, теж важливе. Питання “Чому у мене сталось так?” буде корисне для висновків на майбутнє. Для змін у теперішньому доцільнішим є питання “Що я зараз можу зробити для себе приємного і/або корисного?”
Навіть, якщо отримаєте першою відповідь “щось пожувати”, не поспішайте її викреслювати! Давайте спочатку розберемося, про що буває “постійно жую” зараз, через рік життя у стані війни. Для цього можна або зануритися у себе, або проаналізувати ситуацію зі сторони, або скористатися обома способами.
Раціональний підхід
Цей спосіб дозволяє виокремити питання, винести те, що його стосується, назовні, подивитися як на щось окреме від себе, зі сторони. Тому в процесі бажано записувати свої відповіді.
Є два великих плюси цього способу:
- до написаного, за потреби, можна потім повертатися і продовжувати чи поглиблювати дослідження;
- для самозбереження при інтенсивних переживаннях психіка притуплює, глушить емоції. Під цю заморозку попадає і відчуття себе. У таких випадках відсторонення і логічний аналіз ефективніший, екологічніший та щадніший.
Питання для самодослідження:
1. Що саме я жую?
2. Коли я жую?
3. Для чого я жую?
4. Як я зараз можу це отримати іншим способом?
Найпоширеніші відповіді і про що вони бувають (не як діагноз, а як ідеї, в який бік думати):
– гризу тверде; не так жую, як хрумаю: трапляється як спосіб знизити тривожність і при нереалізованій агресії. Оскільки агресія часто сприймається як щось негативне, то нагадаю, що вона ще і про змагання, досягнення, освоєння нового. Тому, якщо ви щось таке хочете, то досить зволікати – пробуйте, ви вже можете;
– рідка їжа, пюре: може бути способом полегшити собі процес “перетравлювання” чогось важкого, травматичного чи дорослим варіантом повернення у дитинство, коли хочеться сховатися і на ручки;
– солодощі: найпростіший спосіб отримати задоволення, винагороду, поповнити запас енергії, додати трохи відчуття безпеки;
– гостре-пряне: може бути способом зробити життя трішки яскравішим чи відчути хоч щось;
– ситна їжа: зігріває, заспокоює, додає відчуття передбачуваності й контрольованості, бо ж від голоду точно не вмрете;
– гаряча їжа: зігріває, дає відчути в собі життя (гарячу кров), замінник підтримки, душевного тепла і фізичних обійманців;
– байдуже що, аби їстівне: таке жування часто як спосіб знизити тривожність, переключитися, відволіктися, заїсти неприємний присмак поганих новин, образ тощо. Буває єдиним легітимним способом відпочити, уповільнитися чи не займатися тим, чим не хочеться;
– щось хочу з’їсти, але не знаю що, а все, що їм – не те: може бути натяком, що потрібно переглянути свій раціон з позиції збалансованості і відповідності до своїх потреб; способом переживати невизначеність, тривожність чи нудьгу;
– неїстівні речі: буває при анемії, нестачі мікроелементів, і є сенс звернутися за консультацією до лікаря. Може бути при бажанні сховатися настільки, щоб аж зникнути. А може бути способом довести собі, що справлюсь, перетравлю все. В цьому випадку варто звернутися за допомогою до психолога.
Жування через постійне відчуття голоду може бути і після тривалого і/чи жорсткого обмеження себе у чомусь, не тільки у їжі, і ознакою гормонального збою.
Для прикладу, як це у мене:
- Жую будь-що їстівне.
- Жую, коли втомлена, багато розумової роботи, типу, зважити всі обставини і прийняти складне рішення. Або написати статтю, коли треба позбирати по закапелках мозку всі дані щодо теми, структурувати і викласти так, щоб зрозуміла не лише я сама. При цьому максимально однозначно і визначено. Щоб не сприймалося як вказівки, а свобода вибору була очевидною і т.д.
- Жую для перепочинку (традиція роду “не сиди без діла” передає привіт); щоб переключитися і почути думки, які відсунулися на другий план, а можуть бути важливими.
- Як можу отримати іншим способом: можу свідомо відправляти себе відпочивати. Таким чином робити відпочинок легальним і дозволеним. Якщо є час, то переключатися на інші механічні дії. Прогулянка, прибирання, теплий душ теж так працюють. Якщо часу немає, то поєдную жування і запланований прийом їжі.
Прямо зараз, коли пишу цю статтю, мій сніданок розтягнувся на дві години: забігла в кухню, сіла за стіл, похрумала пару хвилин, побігла, пописала, побігла в кухню. В результаті і не голодна, і переключення-перерви отримала, і з’їла лише те, що і збиралася на сніданок.
В моєму варіанті напевне є і мінуси. Вони можуть бути і у ваших способах. Але маємо пам’ятати дві речі:
1) немає добрих і поганих варіантів, є підходящі та непідходящі саме вам саме зараз;
2) це вибір не на усе життя. Коли буде доступним кращий варіант, ви його виберете.
Якщо у відповідь на питання “Як я зараз можу отримати це іншим способом?” перша думка “Ніяк” – хай буде. Проте не зупиняємося, шукаємо ще варіанти. Чим більше, тим краще. Якщо відповідь одна, але з відчуттям “ТааК!! Так, це воно!!!” – підходить.
Якщо реальних варіантів не видно – підійдуть фантастичні. Головне, щоб у вигадках головним героєм були ви: не хтось прийде і вас врятує, а ви маєте чудо-сили і робите собі добре. Навіть, якщо ви не знайдете потім, як ті фантазії пов’язані з реальністю, вони стануть підказкою для підсвідомості. Вам потрібно буде лише дозволяти собі робити те, що ви раніше не робили або, навпаки, раптом згадали, що це працювало раніше.
Якщо цей варіант не підходить (чи підходить, але хочеться більше), можна спробувати
Інтуїтивний підхід
Уявіть собі гарне затишне місце. Роздивіться кольори і світло навколо. Прислухайтесь, може там є звуки і запахи. Уявіть, що ви дивитеся на красивий стіл, заставлений їжею. За столом сидить дитина років 5 і щось жує.
Ви там – доросла, впевнена у своїх силах людина. Відчуйте, як Ви міцно стоїте на ногах, вільно дихаєте, відчуваєте силу і енергію в м’язах та свободу в душі.
Ви добре знаєте цю дитину і бачите по ній, що вона не голодна, жування їй особливого задоволення не приносить, навіть навпаки.
Поговоріть з дитиною, запитайте, як вона себе почуває. Запропонуйте їй щось краще та цікавіше за жування. Але спочатку в голові переберіть варіанти і знайдіть той, на який дитина погодиться, бо ж ви її знаєте.
Це і буде підказкою для вас. Чи прямо робити те, що там знайдеться, чи сприйняти як послання, яке треба розшифрувати, перекласти на своє життя. Не напружуйтеся, це розуміння прийде само собою. Так само органічним буде знання, чи важливо Вам, якої статі дитину ви побачили, і чи значить щось це для Вас.
Якщо жоден з цих способів не підійшов, а питання хвилює, то зверніться до психолога, щоб знайти свій спосіб вирішення. Якщо ж не хвилює, а просто думка приходить час від часу, то, ймовірніше, жування – не проблема. Чи ще не на часі.
Бережіть себе!
Автор: НАТАЛІЯ АНДРУШКО, психолог, екофасилітатор, супервізор, член Української асоціації екологічної психологічної допомоги.
