З настанням літа люди отримують суперсилу. Хоча би на рівні думок. Принаймні, так відбувається у мене. В останніх числах травня я думаю приблизно так: «О, цілих три місяці попереду! Скільки можна встигнути!». І захожу в ілюзію літніх можливостей та обіцянок.
Хоча, якщо розважити, то чи така це вже ілюзія? Недарма співав класик, що літо – це маленьке життя. Стоячи на його порозі, люди ніби наново народжуються, аби пізнавати цей світ, розкривати його через можливості літнього відпочинку. Адже будь-який відпочинок – це маса вражень, зміна життєвих ритмів-режимів. І навіть спека цьому сприяє: закликає призупинитися, сісти в холодку під деревом і ні про що не думати.
Літній роман
Літо, для мене особисто, – це кохання з Музою. Так сталося, що змогла відкрити її в собі відносно нещодавно, але у довгі стосунки вдалося зайти якраз минулого літа. Сприяло цьому кілька життєвих обставин: перший локдаун зі зміною життєвого фокусу з зовнішнього на внутрішнє й потужна тиша навколо і в мені. Так Муза, нарешті, вийшла на авансцену, а я – прийняла її з усіма тими клопотами, які вона зазвичай приносить. Мала час і була готова.
Літо, з його неквапливістю та обіцянками вічного тепла, вивело за руку Музу. Потужну, нестримну, відкриту і вільну. Чи, може, це я вийшла у найбільшу свою потенційну форму – хто знає? Однак, відтоді Муза завжди зі мною.
Впевнена, що б не відбулося у житті, які б обставини не склалися, ба більше, навіть якщо станеться так, що нічого не буде, незмінним залишається лише факт визнання моєї Музи-творчості.
Коли кажу «Муза», маю на увазі, що кожен мій день, незалежно від пори року, зовнішніх обставин та внутрішніх станів може бути таким, який даруватиме натхнення. Мені, в першу чергу, а далі зроблю так, щоб це натхнення охопило якнайбільше людей навколо. Для цього не потрібно нічого особливо робити. Прості ранкові практики: йога, медитації, молитви, зарядки, пробіжка, смачний сніданок, бажано у колі рідних. І непоспіх. Муза не любить засмиканих станів. Однак любить послідовність та системність. Тому ранок – найкращий спосіб створити їй гарний настрій. А вона вже тоді робитиме його всім, хто потрапляє у твоє поле.
Що любить Муза
Муза любить, коли її люблять. Буквально люблять тілесно. І зараз не йдеться про кохання у чистому вигляді, хоча воно дуже показано. Муза любить, коли про неї дбають. На рівні тіла і будь-яких тілесних проявів. Масаж, спа-процедури, добрий косметолог, взаємодія з іншим на рівні дотиків, пестощів, любощів.
А ще до тіла мають стосунок гарні нові сукенки. Або той лук, у якому ви почуваєтеся якнайкраще, любите себе і своє відображення у дзеркалі. Приймаєте з усім добром: новими мімічними відміточками, складочками, нерівностями та неідеальностями. Бо Музі все одно на це. Вона має знати – її люблять, приймають, у фокусі вона сама.
Моя Муза, думаю так само, як і ваша, любить, коли красиво. Красиві люди, слова, види, речі. Якісь такі дрібнички, з яких складається її добрий настрій. Тому що смачно, вишукано, гарно, звучить надихаюче і ніжить шкіру на дотик. Скарбничка станів поповнюється, а коли добігає верху, то вихлюпується радістю до життя й до тих, хто навколо. Тішить. І знову наповнює.
Муза, попри легкість та примхливість, любить організованість. Це лише у романтичних фільмах натхнення у героїв виникає постійно та невичерпно. Насправді, вичерпно. Для того, щоб джерело не пересихало, крім зазначеного вище, важливий режим. Так, сухо і неромантично. Робота-відпочинок-робота-враження-знову-відпочинок. Бо дуже швидко можна розгубити все надбане і страждати потім, що Муза залишила. Тому, щоб затримати її на довше, важливо бути в системі постійного культивування натхнення-творчості з усіма описаними вище моментами.
Творчість на всіх рівнях
Можливо, хтось скаже, що це фантазія і такий спосіб життя – вигадка. Не сперечатимусь, бо до пори до часу і сама так вважала. Сиділа, чекаючи натхнення, яке могло прийти за добрих обставин, які мали місце одночасно в моменті. Проте частіше Муза так і залишалася за зачиненими внутрішніми дверима станів, нарікань, нерозуміння, що відбувається і про що я.
Як людина, яка має власний бізнес з кількома десятками найманих працівників, я завжди балансую. Бо робота вимагає мого постійного включення. І Муза також. Знаходжу для себе внутрішні мотивації поєднувати. І, скажу чесно, виходить! Бо для мене Муза зараз не стільки про творчість, скільки про творче життя на всіх рівнях, яке передбачає максимальне розкриття нашого з Музою тандему.
Бувають різні дні та стани, але завдяки практикам вдається це досить добре регулювати. Не на рівні подій, а на рівні сприйняття. Свобода, яка прийшла у життя з цією пролонгованою творчістю-Музою – це найкращий подарунок самій собі. Найкращий, найдорожчий скарб, який пощастило віднайти. За рахунок постійних системних практик, внутрішньої дисципліни та зовнішнього режиму життя. Правда, це нелегко, однак настільки захопливо, що годі й передати!
– А до чого тут літо? – спитаєте ви.
Дуже добрий час, щоби призупинитися, послухати, посмакувати, доторкнутися, зануритися. І розгледіти-почути-прийняти все те, що нашепоче вам літо. Неповторне у кожному моменті. Як і кожна Муза. Як і кожне людське життя.
АВТОР: Тетяна Бондарчук, консультантка, засновниця альтернативного шкільного проекту «Наша школа», авторка гри «Мій ІКІГАЙ», письменниця.
